Чому молоді хлопці вирішують стати священниками? Щоб з’ясувати це питання, ми поспілкувались із трьома студентами Львівської духовної семінарії св. ап. Іоана Богослова Православної церкви України, що на вул. Івана Федоровича: Дмитром Бурдяком, Василем Герчуком та Русланом Павлівим.
«Мама сказала, що я обрав собі нелегку дорогу»
Дмитро Бурдяк, І курс, 18 років (с. Берегове, Яворівський район, Львівська область)
Дмитре, чому ти вирішив стати священником? І як це сталося?
Я почав прислуговувати в церкві, коли навчався в четвертому класі, це була тепла весна: це неймовірно, коли ти стоїш в стихарі перед людьми, мене переповняло Духом Святим. А коли ти стоїш у Святеє Святих, у вівтарі, тобі така випадає честь, ти розумієш, що не просто так Бог поставив тебе на це місце.
Мої емоції зашкалювали, радість переповнювала, і через деякий час я зрозумів, що це моє і я хочу в цьому напрямку рухатись, вдосконалюватись, пізнавати та вивчати. Свій вибір я зробив остаточно, коли навчався в дев’ятому класі – вирішив, що буду священником, буду пастирем, моя місія – навертати людей до Бога. Мені допомагав настоятель храму о. Володимир Оленець — він давав мені настанови, я читав у церкві Апостола, саме він порекомендував мені цю духовну семінарію. Я дуже щасливий, що тут опинився, тут дійсно справжні вчителі, які тебе навчають, вдосконалюють, підправляють… Роблять тебе дедалі кращим. Пам’ятаю також емоції, коли в семінарії перший раз одягнув підрясник…
Яким би ти хотів бути священником?
Насамперед чесним. Як сказано: вся геніальність у простоті. І я гадаю, що священник повинен бути простим, доступним для людей, щоб він навчав Слову Божому і навертав свою паству до істинного спасіння — до Господа нашого Ісуса Христа.
Який предмет тобі найбільше подобається?
Можливо, церковне читання, адже в цьому предметі ми правильно вчимося читати, вимовляти літургічні тексти, вчимо молитви, навіть вже торкаємось богослужбового Уставу. Це мені подобається.
Як відреагували батьки на бажання стати священником?
Пам’ятаю, у восьмому класі мене мама питає: «Дмитре, ким ти хочеш стати?» Я кажу: «Священником». Вона перше думала, що я жартую, з часом знову мене питає, і я кажу те ж саме. В дев’ятому класі мене питає: «Ти ким хочеш бути?» Я кажу: «Священником». Десятий клас, те ж саме, кажу: «Священником». Мама тоді відповіла: «Я все зрозуміла, хочеш бути священником — добре». Мама сказала, що я обрав собі нелегку дорогу, але побажала мені Божої допомоги на ній.
Чи у твоїй родині були священники?
Ні, я перший з родини, хто вступив у духовну семінарію.
Як відреагували на твій вибір друзі?
Друзі були якоюсь мірою в шоці. Трохи підколювали мене, казали, що нарешті будуть мати другом священника.
«Одна із моїх мрій майже виповнилася»
Василь Герчук, ІІІ курс, 21 рік (с. Космач, Косівський район, Івано-Франківська область)
Василю, чому ти вирішив стати священником і вступити в духовну семінарію?
Ця мрія у мене виникла з дитячому віці, цей дар вклала в мене бабуся, яка водила мене до храму. І, як було дано Богом, я навчаюся в цій семінарії, адже мріяв вступити саме сюди. Навчаючись на третьому курсі, я вже багато для себе пізнав і навчився. Тут також відбувається духовне зцілення душі, адже ти перебуваєш і на богослужінні, і на молитві, де багато черпаєш для себе.
Можна ходити на богослужіння і не ставати священником?
У мене є бажання допомагати людям у такий важкий час: служінням, підтримкою, повчанням. Адже зараз світ трошки занепадає, багато є різних бід, і війна, і хвороби, через що люди частіше віддаляються від Бога. Потрібно саме, як сказано в Євангелії, щоб добрий пастир вів своє стадо до пізнання Бога, щоб люди, маючи проблеми, не зневірювалися, а навпаки вірили в Бога і з надією молилися, дякували Богу та знали, що ця чорна смуга тимчасова, вона закінчиться, бо нічого Бог не дає людині такого, що б вона не могла витримати.
Яким ти священником себе бачиш?
Найперше, священник – це особа, яка не тільки перебуває з людьми під час богослужіння, а потім зібралася і поїхала додому, а той, хто проводить різні гуртки на парафії, збори, бесіди, навчання… Влітку може проводити з дітьми табори. Адже церква не тільки діє під час свята чи богослужіння, а також і в інший час. Наприклад, якби я був у селі на парафії, то дбав би про допомогу немічним людям, бо хтось має сім’ю, а хтось потребує допомоги. І церква – це перший відділ, який повинен опікуватися людьми. Бо держава чи міська рада діють окремо від Церкви. Але в давнину люди йшли за порадою чи допомогою до священника. І, якщо піклуватися про людей, то і їхні діти та внуки теж хотітимуть йти цією ж дорогою. Бо зараз ми бачимо в семінарію мало охочих.
Ти вже на третьому курсі, не шкодуєш, що вступив сюди?
Ще як я вчився в третьому-четвертому класі школи, то вже визначився, що буду вступати в духовну семінарію. І ця одна із моїх мрій майже виповнилася: ще один курс – і я закінчую тут навчання.
Як відреагували батьки на твоє рішення стати священником?
Вони були дуже раді, адже в нашій родині взагалі нема священнослужителів. Бабуся сприйняла моє рішення так, що це буде для родини благословенням, коли в ній буде духовний наставник, який духовно опікуватиметься нею.
Як відреагували на твоє рішення однокласники, друзі та сусіди?
Позитивно. Вони раді, завжди цікавляться, чи все гаразд в мене, телефонують, запитують чи потрібна якась допомога. Це додає сил у навчанні і в служінні.
Який предмет найбільше подобається в семінарії?
Всі предмети потрібні, бо це базові сходинки для підготовки священника. Але найбільше подобається Літургіка. Цікавить структура богослужіння… Бо Старий чи Новий Завіт можна прочитати і розповісти, а Літургіку потрібно практикувати, там дуже багато особливостей і деталей.
«Цей потяг важко пояснити словами»
Руслан Павлів, IV курс, 20 років (с. Ходовичі, Стрийський район, Львівська область)
Руслане, що спонукало тебе вступити у духовний навчальний заклад?
Я змалку прислуговував у церкві. Була смішна історія, коли мама привела мене ще зовсім малого до храму в часі Великого посту на Канон Андрія Критського, коли б’ють поклони. І бив я їх так голосно, що священник аж обернувся, щоб подивитися, хто так товче в підлогу. Після того він запропонував мені прислуговувати разом з його сином — ми з ним одного віку, потім стали однокласниками, він також навчається тепер в семінарії. Тому з віку шести-семи років я став постійно прислуговувати в церкві, велику роль в цьому відіграла моя мама, яка завжди брала мене до храму. А коли я став старшим, то вже сам хотів йти в неділю до церкви.
Можна ходити в храм і не ставати священником. Чому ти обрав семінарію?
Вже у восьмому-дев’ятому класі я відчував внутрішній обов’язок один день у тижні приділяти Господу. Щонайменше бути присутнім на Літургії. Мені допомагало те, що я прислуговував, тобто був у русі — брав активну участь у богослужінні. Мені також подобалось готувати (куховарити, ред.), тому після дев’ятого класу я поступив у Львівський коледж харчових технологій. Провчився там півроку і почав розуміти, що це не те, чого я хочу. Я продовжував навчання, але не отримував задоволення від цього. Тому я вирішив вступити в семінарію, хоча в мене нема поміж родичів людей у священничому стані. На другом курсі коледжу я почав більше читати Святе Письмо, отець також давав мені іншу літературу, і я поступив. Паралельно завершив навчання в коледжі.
Цей потяг важко пояснити словами. Але це, напевне, і є якраз цей зв’язок з Господом, внаслідок якого я обрав цей шлях.
Яким священником ти себе бачиш?
Я скажу свою особисту думку, але, на жаль, у нас священники здебільшого мало приділяють уваги навчанню Катехізису дітей і дорослих. Тому я хочу, щоб на тій парафії, куди прийду служити, люди розуміли багато з того, що я дізнався в семінарії. Не просто взяти участь у Літургії і розійтися, але розуміти, чому приходиш до храму, що відбувається на Євхаристійному каноні, коли перетворюються Святі Дари, чому священник кадить, що це символізує, і багато іншого.
Які найважливіші якості мають бути у священника?
Ми не можемо навчати людей того, що не робимо самі. Наприклад, якщо я кажу людям обмежувати себе під час посту в їжі або ще в чомусь, а сам того не роблю, то вони це будуть відчувати. Як священник ти маєш бути охайний, розумний і прагнути досконалості — ти завжди маєш розвиватися як духовно, так і розумово.
Як батьки твої сприйняли твій вибір?
Вони радили завершити навчання в коледжі, потім поступати в семінарію, але я зміг це поєднати. Батьки радіють за мене і підтримують мене повністю.
Який предмет найбільш улюблений в семінарії?
Багато предметів важливих і цікавих, але я виділив би Літургіку. Особливо мені цікава символіка — зараз на четвертому курсі ми вивчаємо Таїнства, пояснюється символіка дій, які ми бачили під час шлюбу чи хрещення, їхня історія, походження.
Чи дуже строгий отець-інспектор?
В семінарії має бути дисципліна.
А вона є?
Так, вона є. Отець Петро як інспектор, на мою думку, добре з цим справляється.
Спілкувався Андрій Толстой
