Саме сьогодні, коли українці вшановують жертв політичних репресій, грецьке Західно-українське товариство у Львові ім. Костянтина Корнятка зініціювало молитовне вшанування геноциду понтійських греків в Османській імперії, який влаштували турки і курди 19 травня 1919 р.
В цей день о. Василь Луцишин відправляв св. Літургію українською та грецькою, а хор у свою чергу також співав піснеспіви на двох мовах.
Коротка довідка:
3-5 жовтня 1915 року війська Антанти висадились в Салоніках, та грецькі війська починають переможні військові дії у Фракії та Македонії проти болгар та турків. Після перемоги Антанти над країнами Троїстого союзу, османська імперія розпалась. Здобули незалежність, спочатку під протекторатом Англії та Франції – арабські країни, та греки-понтійці вирішили, що настав час створити власну державу Понт від Сінопи до Батумі і довели до відома консульства Англії, Франції, США, Італії в Трапезунді. Відразу виникли проблеми не тільки з турецькою адміністрацією, але й сусідами – вірменами та курдами. Була спроба з ними домовитись, навіть створити спільну понтійсько – вірменську державу, атмосфера наколювалась. 19 травня 1919 року в Понті почались сутички греків з турками та курдами. Цей конфлікт підігрівався офіційним вступом Греції у війну з Туреччиною. 15 травня 1919 року грецький десант висадився в Смірні (Ізмір) на протязі 19 та 20 днів грецька армія зуміла не дивлячись на сильний супротив турків, підійти до Анкари до річки Сакар»я. Але хід воєнної компанії змінився на 180 градусів після того, як створилась регулярна турецька армія, не без допомоги більшовицької Росії, яку очолив Кемаль-паша, майбутній засновник Турецької республіки – Ататюрк. Франція прийняла слідом за більшовицькою Росією сторону Туреччини, Англія прийняла нейтралітет, греки залишились один на один зі своїм ворогом. Почався зворотній процес, масовий відступ грецької армії, який закінчився там де і почався у Смірні. Греція програла повністю цю війну. Більше мільйона біженців, обмін населенням між греками та турками, півмільйона турок з Балкан переїхало з Балкан до Малої Азії, при цьому більшість біженців-турок не розмовляло турецькою мовою, а біженців-греків – грецькою. Греки Понту захищали свої домівки, родини відчайдушно, але сили були цілком нерівні. В наслідок цієї боротьби загинуло майже половина населення Понту. Частина емігрувала до Греції, яка була переповнена біженцями з Малої Азії, решта на Кавказ – Росії, та по цілому Світу. Тепер понтійці проживають в Австралії, Німеччині, Америці. Незалежність Понту не відбулось, але Ποντος ζει (Понтос живє!).
24 липня 1923 року між Туреччиною та Грецією був підписаний мирний договір в Лозані. Під час Другої світової війни Греція воювала на боці Союзників проти німецького фашизму, а Туреччина займала позицію нейтралітету. Греки – понтійці , як і весь радянський народ виніс всі тяготи війни і радів Перемозі, але на тому, трагічна доля понтійців не скінчилась… Вони пережили другий геноцид, коли після несправедливих звинувачень від Сталіна та Берії були насильно переселені на необжиті землі Казахстану, далеку Північ,звідки повернулись далеко не всі понтійці. В наш час вони живуть і трудяться не тільки на теренах колишнього Радянського Союзу, але й в Греції, та по всьому Світу.
Залишились частина понтійців і на своїй батьківщині – Понті. Щоправда, більшість з них прийняла іслам, але зберегла свою рідну мову, традицію, культуру. Невмирущі понтійські танці та пісні. В наш час відносини між греками та турками стають добросусідськими, але уроки Історії треба пам’ятати і шанувати пам’ять про своїх предків, які 2800 років жили і живуть на території Понту!
Використано матеріали https://uagreeks.com/archives/5271
