ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

«І ось Ісус Воскреслий зустрів їх

та сказав: радуйтесь» (Мф. 28, 9).

Цим коротким вітальним словом воскреслий Христос зустрів святих жінок-мироносиць, коли вони прийшли ще вдосвіта до Його гробу, щоб намастити пахощами пречисте тіло свого Божественного Учителя.

Радуйтесь! Яке приємне та райське привітання для всього християнського світу, для кожної віруючої людини, привітання, яке лунає в ці світлі дні Христового воскресіння. Тут, на землі, ми святкуємо Пасху Христову й радіємо, але ця пасхальна радість буде й у вічному житті, у Царстві Божому, де Пасха святкуватиметься вічно, бо «від смерті до життя і від землі до неба Христос Бог нас перевів». Не тільки у величний день святої Пасхи, але й упродовж усього свого життя ми повинні радіти. Апостол Павло закликає кожного з нас до цього: «Радійте завжди у Господі, і знову кажу: радійте! … Господь близько» (Фил. 4, 4-5).

Тільки побожне життя у відповідності із заповідями Євангелія, постійне очищення себе від гріхів у Таїнствах Покаяння і Причастя святих Христових Таїн, безперервний подвиг боротьби з гріхом роблять людську душу чистою та достойною того, щоб у ній перебував Дух Святий. За словами святого Ігнатія Богоносця, там, де перебуває Святий Дух, є постійна радість у Господі, бо в такій душі вже присутнє Царство Боже, яке дарує передчуття вічної небесної благодаті. Чим зміцнити в собі божественну радість у Господі, яка подібна до медоносної бджоли, що відлітає звідти, де дихають нечистоти. Ця радість не терпить місця, де киплять бентежні хвилі тілесних пожадань. Чим же живити й підтримувати її? Насамперед молитвою, постом і побожними роздумами через читання Божого слова у псалмах і духовних співах. Вона чимраз більше зростає й міцніє тоді, коли ми спрямовуємо розум і серце наше до життя майбутнього віку, куди маємо колись перейти із цього дочасного життя, туди, де «буде нове небо й нова земля» (Об. 21, 1), де завжди панує любов.

Воскресіння Христове - це той день, який колись хотів пізнати Авраам, бачачи його лише своєю вірою, це той день, який сподівався побачити своїми духовними очима багатостраждальний Іов, бажаючи отримати вічну нагороду не тільки за земні страждання, але за велику свою віру та надію на милосердя Господнє. І ось Христос воскрес! Скільки блага, радості ця подія дарує християнам. Але в той час, коли відбулося воскресіння Христове, усі, зокрема й апостоли, були неспроможні сприйняти велику подію та повірити в неї. Саме тому Христос в перший день свого воскресіння являється й апостолам, щоб розвіяти їхні сумніви. Коли ж день схилявся до вечора, два апостоли подорожували з Єрусалиму до Емаусу. Вони були засмучені через втрату Божественного Вчителя. Та ось до них дійшла чутка про те, що Христос живий, що Він воскрес, що говорив з жінками-мироносицями та ще з двома апостолами, які були біля гробу. Розмовляючи між собою, ці подорожні не помітили того, як до них приєднався ще хтось. Це був Христос. Вони не впізнали Його, бо «очі їхні були стримані» (лк. 24, 16). Та не тільки очі, але й розум. Коли воскреслий Христос довідався про причину смутку Луки й Клеопи, то дорікнув їм: «О, безумні і повільні серцем, щоб увірувати всьому, про що сповіщали пророки» (Лк. 24, 25). Спаситель пояснює їм усі пророцтва про Месію й про мету Його приходу в цей земний світ. Як земля вбирає в себе воду, так апостоли Лука й Клеопа уважно слухали й сприймали Його слова. Вони почали розуміти зміст того, що відбулося. А коли підійшли до Емаусу, апостоли вмовляли Христа залишитися із ними. За трапезою, при ламанні та благословенні хліба, подорожні впізнали Спасителя, але він вмить став для них невидимим. Цього було достатньо, щоб зникли будь-які сумніви щодо воскресіння Христового. З радістю у серцях від побаченого й пережитого вони поспішають до Єрусалиму, щоб розповісти іншим про їхню зустріч з Ісусом.

Факт воскресіння Христового став непохитною основою християнської віри. Усі послідовники Воскреслого Господа в Таїнстві Хрещення також воскресають для нового духовного життя, яке приводить їх до Джерела світла та істини. Щасливою є та людина, яка поділяє бажання святого Ігнатія Богоносця, який говорить: «Мені нічого не потрібно, не потрібна влада над світом, мені б тільки досягнути Христа та від Нього вічне спасіння для себе».

Сьогодні, дорогі в Христі брати й сестри, ми живемо в непростий час, оскільки в Україні довгих десять років триває війна. Нам усім важко. Можливо, багато хто з нас розчарувався в тому, що відбувається, є багато засмучених, наші захисники та захисниці втомлені від безперервних бойових дій. Нас непокоїть те, коли закінчиться війна, усі хочемо перемоги над загарбником, зберігаючи в серцях віру в завтрашній день. Намагаймось робити все можливе, що в наших силах, не втрачаймо надії, як не втрачали старозавітні пророки, праведники та інші вірні слуги Господні. Мабуть, Богом дана нам така доля, щоб ми, переборовши все це, стали ще сильнішими. Дякую відважним українським військовим, нашим патріотам, небайдужому та згуртованому українському народу - волонтерам, лікарям, капеланам та всім тим, хто своєю невтомною працею наближає перемогу. Висловлюю подяку всій побожній пастві Львівської єпархії за зібрані кошти, на які для наших військових уже придбані та передані безпілотні літальні апарати, автомобілі й інше військове спорядження. Стараймося й надалі допомагати українському війську, щиро молячись за наших воїнів, за полонених і тих, хто зник безвісти, та за їхні родини, щоб Господь скріпив їх у вірі та надії. Молімось за кожного, хто віддав своє життя за рідну Батьківщину.

Шановні отці, монахи, керівники обласної державної адміністрації, обласної ради, районних адміністрацій, міських та сільських територіальних громад, депутати всіх рівнів, дорогі брати й сестри у Христі! Щиро вітаю вас та ваші родини зі святом воскресіння Христового. Бажаю перемоги над агресором, духовної радості, міцного здоров'я та добробуту. Цей день створив Господь, радіймо й веселімося в ньому.

Спокійних і щасливих свят.

ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Високопреосвященніший МАКАРІЙ,

Митрополит Львівський

УПЦ (ПЦУ)

ПАСХА ХРИСТОВА 2024 РОКУ БОЖОГО

м. ЛЬВІВ