3 березня у Львові вшанували пам'ять автора музики до Державного гімну України отця Михайла Вербицького. Урочистості відбулися біля пам’ятника видатному українцеві, що на розі вулиць Михайла Вербицького, Степана Бандери та Генерала Чупринки.
Представники влади, громадські активісти та школярі поклали квіти до пам’ятника о. Михайлу Вербицькому та спільно виконали Національний Гімн України. Опісля відбулось громадське віче.
«Постать отця Михайла Вербицького об’єднує воєдино всю Україну. Не тільки у межах державного кордону, а й у всьому світі, де сьогодні живуть українці», - зазначив голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка.
Завершився захід спільним виконанням Молитви за Україну «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни…».
4 березня продовжилось вшанування великого сина України у с. Млини на Яворівщині, які тепер належать до території Польщі.
Володимир Середа, голова об'єднання товариств депортованих українців «Закерзоння», є постійним учасником цих урочистостей. Він розповів про життя та творчість о. Вербицького у Млинах та про початок традиції щорічного вшанування його пам'яті.
«Традиція вшанування пам'яті Вербицького на місці його поховання у Млинах бере свій початок 1990 року. У радянські роки Вербицький міг бути тільки скритикований, бо він був священиком і написав мелодію до Гімну «Ще не вмерла Україна».
Українська громада Перемишля вирішила відновити цю забуту могилу, біля якої стояли дві старі липи, і вшанувати пам'ять Вербицького. Вони приїхали до Львова і залучили кількох людей, зокрема бандуриста Михайла Козака, український фонд культури, яким керував скульптор Еммануїл Мисько. На одному з львівських заводів була виготовлена стилізована огорожа могили Вербицького, з тризубом і лірою. Ми передали її до Перемишля. Тоді також домовились, що на початку червня 1990 року відбудеться відновлення української традиції вшановувати щорічним походом вояків УГА, Січових Стрільців, вояків УНР, які померли від епідемії, від голоду на околиці Перемишля у Пикулицькому таборі. Ми склали план, що у суботу вшановуємо пам'ять Михайла Вербицького, а в неділю відбудеться похід Перемишлем до цвинтаря. Того року йшли безперервні зливи, я переживав чи забетонують цю огорожу.
Як і запланували, у суботу побували в Млинах, це було щось неповторне. Було близько 500 людей з України. Покійний В'ячеслав Чорновіл привіз тоді великий десант влади, депутатів, керівників, несподівано це було для польської влади. Відбулась панахида, виступав хор «Гомін» зі Львова. Відбулося покладання квітів, і я побачив, що огорожа стоїть.
Після цього виступав з палкою промовою Чорновіл, було неймовірно урочисто, бо це було вперше. І так ці урочистості почали відбуватись щороку.
Наступні роки Яворівська районна влада, особливо покійний Степан Лукашик, який працював у керівництві ЛОДА, облагороджували цю могилу – алейку виклали плитами, посадили туї довкола могили. Потім виникла ідея збудувати пантеон над могилою. Відкриття цього пантеону було дуже урочисте, за участю тодішнього президента Віктора Ющенка».
Сьогодні у Млинах проживає лише одна українська сім'я, яка живе біля церкви і пантеону, вони доглядають за цією могилою, садять квіти, очищають від бур'янів.
Панахиду спільно у Млинах відслужило духовенство УГКЦ та УАПЦ, яку очолив Митрополит Перемишський і Варшавський Євген (Попович).
Від УАПЦ на молитві був присутній митр. прот. Іван Витрикуш разом із парафіянами УАПЦ с. Волиця та м. Мостиська Мостиського району.
Спільним співом молитву супроводжував зведений хор колективів із м. Львова "Гомін" та "Дударик."
