Віковічно зелені Карпати,
Вежами гористо стоять,
Заплакавши в небесах мати,
Сироти до праці спішать.
Оазис мудрості й натхнення,
Гори в генах покладуть,
Праця - невтомне переживання,
У гору завжди проростуть.
Щастя у горах бува неземне,
Древні роки пам’ятають,
Радіє карпатське нині Красне,
Блаженнішого нам дають.
Львів, Таврія, Волинь, Закарпаття,
Добрий пастир завжди спішить,
Волонтерські Донбасні завзяття,
Крізь кулі до хлопців біжить.
Білий блондин глядить в майбуття,
Супостати не радіють,
Він просить у Бога за визнання,
Так Україну з’єднають.
Митр. прот. Михайло Гнатів, клір та парафіяни храму Архистратига Михаїла м. Львова
