16 липня у Львові вшановують пам'ять семи учасників Революції Гідності, Героїв Небесної Сотні, мешканців Львівщини, які святкували б свої уродини у червні та липні, зокрема:
Олега Ушневича (з нагоди 39-ї річниці від дня народження),
Богдана Ільківа (з нагоди 59-ї річниці),
Андрія Корчака (з нагоди 57-ї річниці від дня народження),
Івана Бльока (з нагоди 48-ї річниці від дня народження),
Ольги Бурої (з нагоди 35-ї річниці від дня народження),
Богдана Сольчаника (з нагоди 36-ї річниці від дня народження)
Романа Сеника (з нагоди 53-ї річниці від дня народження)
До вшанування пам'яті Героїв приєдналися заступник голови Львівської ОДА Іван Собко, заступниця директорки департаменту питань культури, національностей та релігій Тетяна Плугатор, працівники облдержадміністрації, представники обласної та місцевої влади, члени родин Героїв, учасники Майдану.
Отець Богдан Возняк, інспектор Львівської Духовної семінарії Львівської єпархії Православної Церкви України, відправив поминальний молебень, після чого учасники заходу поклали квіти до Меморіалу Героїв Небесної Сотні.
Студенти Львівської духовної семінарії св. Івана Богослова ПЦУ також взяли участь сьогоднішньому скорботному заході.
На завершення пролунав гімн України.
Слід зазначити, що людина живе до того часу доки живе пам'ять про неї. Тому пам'ятаймо цих героїв, які віддали своє життя за країну.
Довідково:
Ушневич Олег Михайлович - (20 червня 1982 – 20 лютого 2014). Народився в м. Дрогобич. Був учасником Помаранчевої революції 2004 року. Упродовж трьох місяців 2013-2014 рр. їздив на Майдан. В ніч з 18 на 19 лютого потрапив в епіцентр трагічних подій, які відбувалися на Майдані. Під кулями витягнув побратима Олексія Воронцова з Тернополя, не давши йому згоріти чи бути добитим беркутівцями. Вбитий пострілом снайпера 20 лютого на вул. Інститутській у Києві.
Ільків Богдан Іванович – (3 липня 1962 – 22 лютого 2014). Народився і проживав у смт. Щирець. Батько двох доньок. У Києві брав участь в охороні барикад та нічних патрулюваннях міста як член Стрийської сотні Самооборони. Був поранений 20 лютого 2014 року. Помер 22 лютого року у 17-й столичній лікарні.
Сеник Роман Федорович – (26 липня 1968 - 25 січня 2014). Народився у с. Наконечне Друге на Яворівщині. У 1989 році першим підняв синьо-жовтий прапор у своєму селі. Служив миротворцем у контингенті Миротворчих Сил у Югославії. Мав бойові нагороди. Упродовж останніх п'ятнадцяти років життя мешкав у Турці. Входив до 29-ї Бойківської сотні самооборони Майдану. Романа Сеника було поранено 22 січня 2014 року біля стадіону "Динамо" на вул. Грушевського, коли він стояв з прапором на передовій. Від отриманих поранень помер 25 січня 2014 р.
Корчак Андрій Богданович (18 липня 1964 – 18 лютого 2014) - народився в сім'ї та родині репресованих радянською владою. Проживав на плебанії храму Івана Хрестителя у мікрорайоні Губичі Борислава, де священником у 1960-1974-х роках був його дідусь о. Яків Боровик. був десятником третього десятка Стрийської третьої сотні. Загинув 18 лютого під час сутичок на вулиці Інститутській. Члени ОЗГ «Беркут» нанесли Андрію важкі травми голови. Помер того ж дня у київській лікарні № 17.
Бльок Іван Іванович (21 липня 1973 – 20 лютого 2014) - народився і проживав у м. Городок. Батько трьох дітей. На Майдан приїздив кілька разів. Черговий раз Іван Бльок, разом із друзями, вирушив на підтримку до Києва після поновлення силового протистояння 18 лютого 2014 року. Вранці 20 лютого активіста вбили на вул. Інститутській, снайпер влучив йому в серце.
Бура Ольга Василівна (22 липня 1986 – 10 березня 2014) - народилася в с. Ріпнів, проживала в с. Журатин Буського р-ну. Брала активну участь в акціях протесту у Києві, починаючи з 24 листопада 2013 року. Допомагала «морській сотні» Самооборони, стояла у сторожі, працювала на складі та на кухні, носила бруківку на барикади. На Майдані отримала рану руки, проте запізно звернулася до медиків. Наслідком поранення стало зараження крові, від якого Ольга померла в київській лікарні 10 березня 2014 року.
Сольчаник Богдан Зіновійович (25 липня 1985 – 20 лютого 2014) - історик, громадський діяч, викладач кафедри нової та новітньої історії України Українського Католицького Університету у Львові. Народився у м. Старий Самбір. Восени 2004-го виводив на площі Львова студентів, щоб боротися з «кучмізмом». Але тільки через ненасильницький спротив. Загинув у Києві від ворожої кулі – на вул. Інститутській, біля готелю «Україна».
