У м. Едмонтоні (Канада) на 101-му році життя в оселі Всевишнього відійшов п. Ярослав Скрипник – старший син Патріарха Мстислава, який проживав у м. Едмонтон (Канада).
Залишив покійний Ярослав у смутку дружину Софію, сина Остапа, дочку Ксенію і люблячу велику родину близьких і приятелів.
Висловлюємо від нашої єпархії щирі слова співчуття родині та близьким!
Інформацію про життєвий шлях с.п. Ярослава нам надала дружина Софія.
Народився Ярослав Скрипник 11 вересня 1921 року в м. Станиславові (Івано-Франківськ), Україна.
Мати галичанка, Іванна Вітковська, загинула в часі зайняття Львова радянськими військами, там і похована на Личаківському цвинтарі.
Батько Стефан Скрипник з полтавського козацького роду, мати його, сестра Симона Пелюри, був хорунжий Залізної Армії Української Народної Республики, посол до польського Сейму, згодом як Мстислав, став Митрополитом Американської Української православної церкви та Митрополитом Української Автокефальної православної церкви у світі, 1991 р. став першим Патріярхом Української Автокефальної православної церкви (УАПЦ) в Україні, капелян всіх православних пластунів в діяспорі, почесний член куреня ватаги “Бурлаки”.
Під крилом батька виростав Ярослав зі сестрами Маріяною і Тамарою.
Його дитинство пройшло у місті Рівне (Волинь), під Польщею. В 1927 р. вступив до Пласту, був на Соколі.
З початком Другої світової війни Ярко почав свою ‘oдисею‘, яка включала Краків, окупований німцями Київ, навчання в Ґраці, Австрія.
По закінченні війни причалився до переселенчих таборів (ДП) в Німеччині, де організував молодечі організації, був редактором газет, викладав на самоосвітних курсах, відтак подався на працю у Франці.
В 1948 р. прибув до Канади, Вінніпеґу, вписався до Канадської Арміі і девять місяців прослужив у резервовому шотляндському полку, навчився розмовляти по канадському (англійськи і французьки). З Вінніпеґу виїхав до Торонта, відновляє своє пластування, в 1950 р одружився з активною пластункою Сонею Ярмолюк, вступив до куреня УПС “Бурлаки” (згодом тримав пост ‘колибар’).
Працював Ярко в Торонті, Оттаві, Форт Саскачевані та від 1957 в Реджайні, Саскатчеван, де був у проводі Пластової групи, виxовник, член команди юнацьких та новацьких таборів. Від 1969р живе в Едмонтоні, Альберта. Зактивізувався в пластовій Станиці, був: комендант і виховник УПН і УПЮ таборів, в ОП УПС провідник (1971, 2000/01), заступник (1973), писар (2002), скарбник (2002/3). В проводі пластовоі Станиці занимав пост станичного писара в 1980 і 1984 р і був Станичним в 1991. В Краєвій Пластові Старшині (КПС) був членом Статутової Комісії 2001, а від 2002- 2003 фінансовим референтом і членом Статутової Комісії. Сеніорський ступень довіря одержав 1.1.75 і ступінь керівництва одержав 24 січня 2004р. За працю в Пласті в 1969р одержав Третє пластове відзначення “Грамота Заслуги” i за жертвенну діяльність для української громади в 1995р, одержав від Пласту “Орден Вічного Bогню в Сріблі”.
За фахом Ярослав хемік, професійно оформився в Канаді, спеціялізуючись у галузі виробництва цементу. В 1968 року був обраний Дійсним членом “The Chemical Institute of Kanada”. В 1986 р пішов на пенсію з посади головного хеміка у “Genstar- Inland Cement”. Був представником “Inland Cement” в багатьох технічних асоціяціах та комітетах по встановленню норм для цементу та бетону: (Canadian Standards Association, The Portland Cement Association, The American Petroleum Institute, American Standards for Testing Materials, та інші). За внесок у встановленню норм та розвиток цементової технології був відзначений грамотами та листами.
Ярослав Скрипник брав активну участь в суспільно-громадському житті. Він був один із основноположників і президентом Клубу українських професіоналістів і підприємців у Ріджайні, членом ради директорів такого ж клубу в Едмонтон, довголітний предствник до відділу КУК і голова в Ріджаіні і Едмонтоні та секретарем управи в Едмонтоні. Занимав посаду одного із заступників президента Конґресу Українців Канади (КУК). Як голова статутової комісії КУК, сконсолідував та пристосував статут у відповідності до сучасних умов (1989р.) Ярослав був першим заступником президента Світового Конґресу Вільних Українців (СКВУ), 1988-1993, а також членом організаційного комітету по проведеню Всесвітнього Форуму українців в Києві, 1992р.
На протязі декади 1981-1991рр, працював у керівництві Союзу Україців Самостійників Канади (СУС) був головою централі СУС, виконавчим директором, головою краєвої управи Товариства українців-самостійників (складова частина СУС)
Був активним членом “Lions Club”, що займався питанням інтелектуального розвитку молоді та допомогою сліпим. Він був одним із основноположників та членом ради директорів едмонтонського відділу Української суспільної служби. Був членом Альбертського товариства збереження української культури (будова памятника укр. піонерам на Українському селі спадщини), член та голова дирекції української Кредитівки.
Слід зазначити, що як член Дорадчої ради радіостанції “CKER” в Едмонтоні, друг Ярко відіграв значну роль в одержанні цією радіостанцією ліцензії щоденні передачі українською мовою. В усіх цих організаціях Ярослав Скрипник віддавав свій час на засадах, та у багатьох випадках пітримуючи їх фінансово. Через “Смолоскип” (Kиїв) передає стипендії студентам України.
З 1980 р був активним членом кооперативно-кредитового руху Канади. Яро-слав Скрипник був обраним до дирекції одної з найбільших кредитних спілок Канади “Capital City Savings”, 1986-1996, та “Credit Union Central” Альберти, 1990-1996. Як предствник цих організацій зумів зацікавити Канадську кооперативну Асоцію (ССА), Централю кредитних спілок Канади (СUСС) та канадський уряд у проєкті повернення Україні ідеї кредитового руху-кредитних спілок. В справі проєкту “Credit Union Development in Ukraine” Ярко Скрипник часто побував в Україні.
Ярослава Скрипника було неодноразово нагороджено грамотами та листами подяки. Нижче приклади, які відзеркалюють його громадські зацікавлення:
- Шевченківська медаль і грамота Конґресу Українців Канади від 13 вересня 1986 р. “...за визначні заслуги для української громади в Канаді”.
- Медаль св. Володимир Великого, “...за довголітню суспільно-громадську працю, а зокрема за великий внесок у розвиток кредитових спілок у Канаді і Україні”, Світовий Конґрес Українців, Торонто, 05.12.98.
- Свідоцтво ч. 1 Національної асоціяції кредитних спілок України, за підписом президента Козинця, що Ярослав Скрипник “...безумовно дійсним членом НАКСУ”.
- Почесна грамота Товариства Україна-Світ, ч. 144 “...за вагомий особистий внесок у розвиток співпраці України із закордонними українцями, Іван Драч, голова Тавариства”.
- Лист-подяка від київського міського голови О. Омельченка ч. 1393, від 21 серпня 2003 р. від 21 серпня 2003 р. “за активну громадську діяльність”.
- Грамота, якою Українська Кооперативна Рада Канади нагороджує його “за визначний вклад в розбудову кредитового руху в Україні”, Конґрес КУК, Вінніпеґ, жовтень, 2007.
Подружжя Скрипників за 71 рік зазнало болю по вртаті найстршого сина Андрія, але можуть втішатись одруженими донею Ксенею і молодшим сином Остапом, які продовжують активність батьків. В них два жонатих внуків і дві внучкии та два правнуки.
