Газета "Успенська вежа", № 7/2020 р.
Розмова із настоятелем Свято-Успенського храму м. Миколаєва, Миколаївським деканом Львівської єпархії Православної Церкви України о. Романом Сотником.
Місія чоловіка і жінки полягає у різному, через інше сприйняття світу, релігії, Бога
- Отче Романе, розкажіть, будь ласка, про історію того, чому у церкві виник поділ на чоловічу і жіночу частини храму? Чоловіки - праворуч, жінки - ліворуч? У багатьох селах і навіть містах ця традиція зберігається.
- Це давня традиція, яка прийшла до нас разом із православною вірою та з богослужіннями, а тому, ймовірно, навіть ніхто й не задумувався, щоб щось змінити. Однак, варто і зазначити, що це не догма.
У корені цієї традиції - практичність, яка полягає у тому, щоб чоловіки були зосереджені на молитві, а не дивилися на жінок, дівчат. Коли чоловік і жінка стоять окремо, вони заглиблені у молитву. Ми переступаємо поріг храму і залишаємо усю суєту, помисли, турботи за його порогом. Тому, щоб було менше спокус, і щоб людина була зосереджена на молитві й існує ця традиція, яка здебільшого вже відживає своє.
- Церква, священнослужителі звертають на це увагу і закликають до об'єднання?
- Все йде так, як йшло, бо ніхто не відкидає причин, з яких утворилася традиція. Але ніхто нікого не відганяє з тієї чи іншої частини церкви.
- А які є заборони для жінок у церкві?
- Подекуди існують деякі заборони, але вони не зменшують ролі жінки. Одна із них - заходити жінці за вівтар. Що стосується цього місця у храмі, яке є святая святих, то не тільки жінкам заборонено ступати туди, але і чоловікам, не причетних до богослужіння, а тим, хто прислужує, і паламарям, зайвий раз теж не дозволяється.
А жінок, найвірогідніше, це стосується через їхні фізіологічні особливості, у "певні дні" вони бувають нечистими, що теж накладає обмеження. У сучасному світі вони вже дещо стираються, однак до причастя також не рекомендується йти у "ці дні". Окрім того, заборонено і прикладатися до святих предметів, ікон, а рекомендується бути у притворі храму.
Апостол Павло, окрім того, що говорить про заборони для жінок, каже і про їхню високу гідність. Таким чином, жінка абсолютно не принижується і не зменшується її роль стосовно протилежної статі, але все ж є суттєва різниця щодо ролі та призначення кожного з них.
Згадаймо про жінок-мироносиць, які прийшли до гробу Ісуса Христа у той час, коли логічно мислячі чоловіки сиділи за зачиненими дверима, остерігалися репресій. Жінки прийшли до гробу, щоб завершити поховальний обряд і змастити тіло Ісуса миром. Там вони побачили Ангела, який повідомив їм першим про Воскресіння Господнє і сказав: "Йдіть і сповістіть апостолів". Відтак жінки сповістили апостолів, а апостоли - вже весь світ.
- Чому жінка не може бути священником?
- Однією з причин є слова апостола Павла, який стверджував, що жінка у церкві має мовчати і не повчати. Це означає, що жінка не має розпоряджатися, проповідувати, але ніхто їй не забороняє співати, дякувáти, читати "Апостола". Інша причина, чому жінка не може бути священнослужителем, теж пов'язана із "особливими днями" у її житті. Колись для жінок існував священний ступінь - дияконіси, які ставали помічницями священників у догляді за хворими, у підготовці до хрещення дівчат.
Місія чоловіка і жінки полягає у різному, через інше сприйняття світу, реалій, Бога. Це не означає, що хтось - вищий, хтось - нижчий. У Біблії сказано, що душа чоловіка і жінки однакова, бо мають однакову вартість у Божих очах. Жінка створена бути помічницею чоловіка і це зовсім не принижує її значення, цінності. І у Біблії, і у Старому Завіті, і загалом у християнстві високо підноситься гідність жінки.
- Як наслідок, чи не думаєте, що у цьому питанні порушені права жінок?
Я думаю, що не порушені, тому що призначення жінки інше. Рівноправність полягає не у тому, що всі мають виконувати однакову роботу. Кожен має своє служіння.
- У чому причина того, що жінка не може заходити углиб церкви до хрестин дитини?
Усе залежить від того, коли хрестять дитину. Якщо хрещення відбувається майже одразу після народження, то мати стоїть у притворі через обмеження, пов'язані із жіночою природою. Жінка має очиститися після народження дитини, а цей процес у середньому триває до сорока днів, у когось - швидше. Якщо ж пізніше хрестять дитину, скажімо, через два-три місяці, мама може прийти з дитиною до церкви на вивід перед хрестинами. Має відбутися спеціальний чин - введення матері у храм після народження і оцерковлення дитини. Священник читає спеціальну молитву над мамою, над новонародженим. Щоправда, хлопчика заносять до вівтаря, де голівкою можуть приклонити до престолу. Після цього його віддають хресному батькові чи рідному. Завершенням цього чину вважається окроплення жінки і дитини святою водою. Відтак опісля жінка може вільно заходити до храму. Найчастіше роблять хрестини перед виводом, жінка ще не очистилася, тому стоїть у притворі.
- Які є ще ритуали, що стосуються виключно жінок?
Під час вінчання відбувається також своєрідний вивід жінки, коли священник покриває голову хусткою, читає молитву, кропить святою водою й символічно вручає жінку чоловікові, віддає її під його опіку, покриваючи їй голову хусткою. І тут дуже цікавий нюанс, бо останнє слово за жінкою у цьому чині, бо поки вона молиться до Богородиці, священник читає молитву, благословляє, проказує над жінкою особливі побажання, натомість над чоловіком не читає нічого. Це підкреслює її значення і роль у сім'ї, бо від неї дуже багато залежить і їй потрібне особливе благословення, щоб вона з усім могла впоратися у сімейному житті. А коли подружжя вже помолилося і стає на своє місце, священник каже: "Іди і шануй свого чоловіка, як велів Господь", - останнє слово таки адресується жінці. Тому, вона має не лише певні обмеження, а й привілеї, яких не мають чоловіки.
Ніхто не вищий і не нижчий, Господь кожному благословляє його місію
- Наскільки у теперішній час важливо дотримуватися жінці усталених вимог щодо зовнішнього вигляду у церкві. Чи обов'язково під час відвідування храму покривати голову хусткою та одягати спідницю?
- Наш зовнішній вигляд, те, у що ми вбрані, впливає на наш внутрішній стан, який виражається зовнішнім виглядом. Це взаємопов'язані речі. У суспільстві нормою є те, що лікар - у білому халаті, священник - у чорному підряснику, робітник - у робі, а при важливих подіях ми одягаємо урочистий одяг. Тому, коли йдемо до церкви на розмову з Богом, одяг має бути теж відповідний, щоб не заважав цій розмові і підкреслював важливість моменту, серйозність розмови, нашу повагу до зустрічі з Тим, до Кого йдемо.
Згадаймо притчу з Євангелія про запрошених на бенкет, де чоловік опинився без весільного одягу, притому, що кожному, хто приходив на бенкет, давали вбрання. Але цей чоловік хотів своїм виглядом засмутити, образити господаря. Так і ми, коли йдемо до церкви маємо дбати про свій зовнішній вигляд. Не обов'язково це має бути розкішний одяг, але скромний, чистий і підкреслювати відповідальність у розумінні цього моменту.
Що стосується штанів, то вони вважаються виключно чоловічим одягом. Є припис, який стосується заборони жінкам одягати чоловічі речі, чоловікам - жіночі.
Якщо ж йдеться суто про жіночий одяг, він має бути таким, щоб не відвертав уваги чоловіків через свою відкритість, невідповідність ситуації. А Церква закликає, вітає і рекомендує, але не виганяє, не сварить і не відмовляє, коли прийшов хтось не так одягнений.
Ще одна традиція щодо зовнішнього вигляду, яка розрізняє обидві статі - чоловік молиться з непокритою головою, жінка - навпаки. Апостол Павло у першому посланні до коринтян каже, що кожна жінка, яка молиться чи проповідує з непокритою головою, осоромлює свою голову. Але це не догма, а рекомендація, правило.
Якщо жінка заміжня, хустка, шаль на голові свідчить про владу над нею чоловіка. У цьому прослідковується ієрархія - голова жінці - чоловік, чоловіку - Христос, а Йому - Бог Отець. І знову ж, ніхто не вищий і не нижчий, Господь кожному благословляє його місію.
Ще одна особливість пов'язана з хусткою: коли жінка йде до церкви і не хоче псувати зачіску, то акцентується увага на красі зовнішній, але водночас відвертається увага від молитви.
- Яка роль жінки у церкві?
- Роль жінки полягає у тому, щоб допомагати чоловікові бути чоловіком і звершити найважливішу справу свого життя - прийти до спасіння. Бо і чоловік, і жінка покликані до життя вічного. Через це тимчасове життя ми маємо здобути вічність, тому подружжя має допомагати один одному у цьому. Як бачимо із опису створення людини, чоловік сам у раю почувався незатишно. Якщо чоловік - це голова сім'ї, то жінка - душа дому.
Роль жінки у церкві дуже велика. Старша сестриця дбає, щоб все у храмі було гарно, чисто, акуратно. Спільнота "Матері у молитві" відіграє важливу роль у соціальному житті громади. Читання псалтиря організовують переважно жінки, буває, що вони дякýють, у хорі співають, викладають у недільній школі, проводять табори для дітей.
- Які її права і обов'язки у церкві?
- Коли чоловік і жінка йдуть під вінець, вони отримують свою місію і благословення. Чоловік має бути головою сім'ї, жінка - його помічницею, а для цього вони отримують від Бога засоби. Чоловік, коли бачить, що не може впоратися, щось не вдається, молиться і заручається Божою благодаттю і благословенням через сповідь, покаяння і святе причастя. Бог дасть йому сили бути таким, яким він має бути. Жінка покликана надихати чоловіка, робити його головою сім'ї, лідером, водночас створювати домашній затишок, дарувати тепло, ніжність.
У сучасному світі жінки хочуть все більше перебрати на себе лідерських якостей у сім'ї, цьому чоловіки спершу опираються, а потім байдужіють і віддають їм головування. Жіноча радість, коли обов'язки і відповідальність в їхніх руках, у результаті увінчується хворобами, а це і цукровий діабет, серцеві захворювання. Усе через невідповідну роль, яку вони починають відігравати у своїй сім'ї.
У чоловіка більше егоїзму і гордості, ніж у жінки, але до кінця не можна їх розчавлювати, Бог дав ці властивості чоловікові, щоб він міг досягати цілей, не опускати рук у критичні моменти. Коли жінка остаточно зруйнує цей егоїзм, він не зможе виконувати свою місію і бути лідером.
- Яке виховання має бути для дівчинки стосовно церкви? Чи є такі правила - оголошені і за замовчуванням?
- З часом може прийти самоусвідомлення, а інколи потрібно закладати основу, щоб у майбутньому посіяне зернятко проросло. Виховання хлопчика і дівчинки відрізняється. Дівчинці має закладатися основа побожності, скромності, стержень жіночності, те, що допомагатиме їй у майбутньому та провадженні духовного життя. Чоловік відповідає за духовну складову сім'ї, але у жінки дуже сильно розвинена інтуїція і вона може серцем відчувати небезпеку, ставати у такі моменти до молити. Дівчинка, коли спостерігатиме за відповідними діями матері, вчитиметься подібного від неї. Сила молитви жінки надзвичайно потужна.
Безумовні правила успадковуються. Раніше, зростаючи у великій сім'ї, дівчинка навчалася від матері, бабусі і тітки певних правил, позаяк спостерігала за їхніми діями та навчалася цього підсвідомо.
Суть не у тому, щоб гупати по столі кулаком і наголошувати на тому, що він голова сім'ї
- Яка позиція церкви щодо гендерної рівності, прав жінок?
- У Святому Письмі, у словах апостола Павла йдеться, що чоловік і жінка перед Богом мають однакову цінність. Тому, варто говорити про призначення і ролі. Бог сотворив чоловіка і жінку різними й у кожного своя місія.
- Церква закликає слухатися свого чоловіка, коритися йому, але ж не завжди чоловік має рацію і не завжди те, чого хоче він, буде корисним жінці, дітям чи загалом сім'ї. Як бути у цій ситуації?
- Насамперед варто наголосити, що є поради Святого Письма, за якими потрібно слухатися порад Бога більше, ніж людини. Часом інша людина може хотіти від нас такого, що суперечить нашій вірі, стосункам з Богом, то нам треба прислуховуватися до Господніх заповідей. Так і говорив Ісус Христос: "Хто любить жінку чи чоловіка, мати чи батька, доньку чи сина більше за мене, той мене не достойний". Інша справа, коли на побутовому рівні подружжя не може дійти згоди, в такому випадку краще, щоб чоловік зробив по-своєму і переконався, що він не правий, ніж коли жінка увесь час все робитиме правильно, але забере від нього можливість стати чоловіком у повному сенсі цього слова.
- Як церква трактує те, що жінка, потерпаючи від домашнього насилля - психологічного, фізичного, фінансового, ініціює розлучення, залишає свого чоловіка?
- У православній церкві розлучення допустимі тоді, коли є перелюб і загроза для життя. Трапляються випадки, коли жінка змушена залишити сім'ю, щоб врятувати здоров'я і життя собі та дітей, таким чином, допомагаючи чоловікові уникнути найважчого гріха.
До слова, коли ми кажемо, що чоловік - голова сім'ї, це не означає, що він може робити все, що захоче. Йому голова - Ісус. І він має робити те, що Христос від нього очікує. Якщо він цього не робить, то він теж не є головою. Суть не у тому, щоб гупати по столі кулаком і наголошувати на тому, що він голова сім'ї.
У Святому Письмі у посланнях апостола Павла є багато пояснень на цю тему. Зокрема, там йдеться про те, що чоловік має опікуватися, турбуватися, і любити жінку так, як Христос полюбив Церкву, людей, віддавши за них своє життя. А насильство неприпустиме для християнина, бо християнство не чинить його.
- Церква як інституція надає допомогу жінкам, які потерпають від домашнього насилля? У чому вона полягає?
- Церква допомагає таким жінкам порадою, молитовною підтримкою, долученням їх до святих таїнств - сповіді, причастя. Священники розмовляють також і з чоловіками, намагаються достукатися до них. Окрім того, церква бере участь у соціальних проектах. Є церковні спільноти, зокрема "Матері у молитві", які допомагають таким жінкам вийти зі складних життєвих ситуацій.
- Якщо у сучасному світі жінка все голосніше заявляє про своє право на рівність статей, чи означає це і те, що вона може самостійно розпоряджатися своїм тілом, а у цьому контексті, наприклад, вирішувати, чи народжувати їй взагалі, чи може вона робити аборт чи навпаки - ЕКЗ?
- Що стосується аборту - питання однозначне, бо це вбивство. Коли відбувається зачаття, Бог посилає душу і плід з того моменту є людиною. Тому церква вшановує зачаття Івана Хрестителя, зачаття праведної Анни. Людське життя має велику цінність і тільки Бог, який дав це життя, може його забрати. Тіло жінки служить середовищем для дитини, яка не є її власністю. Це вже окрема людина, організм, пов'язаний з нею пуповиною, кров'ю. І ніхто жінці не дає права розпоряджатися життям маленької людини. Більше того, це гірший гріх, ніж вбивство тієї дитини, що вже народилася, чи дорослої людини, яка вже мала можливість пізнати світ. Тому аборт це не право, а - гріх, вбивство.
Вислів "Моє тіло - моє діло" і роблю з ним, що завгодно - це навіювання лукавого, бо навіть наше тіло нам не належить. Нам його дав Бог і батьки, ми самі себе не привели у цей світ.
Штучне запліднення, тобто ЕКЗ буває різне. Церква йде на поступки в тому випадку, коли немає вже іншого виходу і сім'я не може мати своїх дітей природно або ж можливості всиновити дитину.
Є такий вид штучного запліднення, що не суперечить християнській моралі та етиці, інше - суперечить. Про що йдеться? Коли запліднюється кілька ембріонів, деякі з них вбивають і це - гріх, вбивство. Але з допомогою сучасної науки є методи, коли можливе запліднення без вбивства ембріонів, таким чином, надається можливість жінці реалізуватися як матері.
Ті жінки, які відмовляються народжувати взагалі - не знають від чого відмовляються. А у Святому Письмі йдеться про те, що жінка спасеться народженням дітей, коли буде поводити себе у християнському благочесті і смиренності. До речі, у Спарті була традиція ставити пам'ятники тим, що загинули у бою, і жінкам, які померли при пологах. Натомість чоловікам, які прожили навіть до ста років і померли своєю смертю - надгробного пам'ятника не ставили. Народження дитини прирівнюється до подвигу солдата на війні.
- Що б Ви порадили жінкам, які через страх, упередження, не сприйняття ролі жінки у сучасному світі, уникають відвідин церкви?
Насамперед - звернутися зі щирою молитвою до Господа Бога, щоб він просвітив, вказав і відкрив їм себе. По-друге, є такий вислів: "Кому церква не мати, тому Бог не Отець". Якщо вважаємо себе християнами, маємо чинити так, як навчає нас християнська віра, Ісус Христос. По-третє - це пошук відповідей на наші запитання у храмі, у проповідях, у вченнях церкви. І ці рекомендації стосуються не лише жінок, а й чоловіків.
Розмовляла Тетяна СЛОТЮК, доцент кафедри української преси
ЛНУ імені Івана Франка
