Ваша Всесвятосте!
Із синівською любов'ю та шаною ми, делегати 5-го Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви - архієреї, священство, дияконство, чернецтво й вірні, звертаємося до Вашої Всесвятості із соборним проханням продовжити Ваші благословенні труди над зціленням церковного роз'єднання в українському православ'ї.
Ми також від імені мільйонів православних нашої країни, які прагнуть остаточного створення в Україні єдиної Помісної Церкви, висловлюємо свою підтримку діям Вашої Всесвятості, що скеровані й на подолання розбіжностей в православному світі та відновлення традиційних канонічних механізмів його соборності.
Наш Помісний Собор проходить у рік відзначення 1000-літньої річниці з часу упокоєння Великого князя Володимира, який з поміж усіх вір, що на час його князювання в Київській Русі існували в Європі, обрав саме християнство в його Східному обряді, запросивши до Києва представників Константинопольської Церкви. Майже сімсот років Київська митрополія входила до складу Константинопольської Церкви, перебуваючи під святительським омофором Вселенських патріархів. Тому всі зусилля УАПЦ із самого початку її третього відродження в 1989 році й до сьогоднішнього дня спрямовані на об'єднання із Матір'ю-Церквою.
Тим паче, що перед викликами третього тисячоліття вселенське Православ'я як ніколи потребує єдності, яка плекається з допомогою братньої співпраці ієрархів різних юрисдикцій на грунті християнської любові. Саме тому ми, делегати 5-го Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви, покладаємо великі сподівання на те, що Ви, Ваша Всесвятосте, як перший по честі ієрарх в пентархії давніх Православних Церков, не залишите нас осторонь повнокровного канонічного життя Вселенської Церкви.
Тому Помісний Собор перед лицем Церкви-Матері Константинопольської, від імені всієї повноти нашої Церкви, звертається до Вас із проханням - відкинувши всяку упередженість, відновити історичну справедливість, прийнявши нашу Українську Автокефальну Православну Церкву до Вселенської патріархії як митрополію на правах самоврядного устрою, який вона мала до її приєднання в 1686 році до Московської Церкви. Це дасть змогу мільйонам православних українців увійти в молитовне та євхаристійне спілкування із світовим православ'ям, адже відсутність єднання згубно позначається на їх духовному стані.
Це також стане першою сходинкою на шляху канонічного улікування церковного розділення православ'я в Україні та наблизить до реального об'єднання в єдину Помісну Церкву українського народу.
*Ми переконані, що канонічне визнання наших архієреїв та священства шляхом відновлення Київської митрополії в лоні Матері-Церкви Константинопольської на її канонічних українських землях, стане початковою моделлю влаштування канонічного життя в Україні. Знаменним у цьому контексті є й те, що Українська Церква впродовж семи століть перебувала під юрисдикцією Константинополя, маючи широкі самоврядні права.
Для досягнення цієї благословенної мети бажано розробити та втілити в життя цілісну богословсько-церковну програму, за допомогою якої ми зможемо здійснити свій задум. Вона може складатися з наступних пропозицій:
- залучення провідних богословів Веселенського Патріархату до обговорення проблеми розділення в українському православ'ї та пошуку шляхів богословського обгрунтування положень, які стануть основою для розв'язання тривалого протистояння між православними конфесіями;
- проведення круглих столів, науково-практичних конференцій та інших форумів в Україні з метою ознайомлення українських православних християн
із здобутками богословської думки Вселенського патріархату в царині еклезіології, канонічного права та історії як Вселенського патріархату, так і Української Церкви та більш ширше залучення до участі в них українських православних богословів та науковців;
- спільні з представниками Вселенського Патріархату та Української Автокефальної Православної Церкви міжцерковні заходи, покликані унормувати церковне життя УАПЦ в лоні Константинопольської Церкви;
- відкриття в Києві, столиці України, чи Львові представництва (подвір'я)
Вселенського Патріархату, яке стане організаційним центром міжцерковної діяльності в питаннях долучення невизнаних православних спільнот України до повноцінного життя у Вселенській Православній Церкві.
В той же час, вирішуючи питання УАПЦ, ми не відмовляємося від величної та страдницької історії і традицій нашої Церкви. Незмінною залишається й стратегічна мета нашої Церкви - розбудова єдиної канонічної Української Помісної Церкви.
Українська Автокефальна Православна Церква засвідчує свою пошану до Вашої Святої Церкви та просить святих молитов Вашої Всесвятості за спасіння боголюбивого народу України. Ми віримо, що Ваші святі молитви за Україну, за припинення кровопролиття на багатостраждальній українській землі, сприяють відновленню миру та загоєнню тяжких ран, нанесених війною.
