+ ВАРФОЛОМІЙ
МИЛІСТЮ БОЖОЮ
АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ — НОВОГО РИМУ
І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ
УСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ,
НЕХАЙ БЛАГОДАТЬ І МИР
ВІД ГОСПОДА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА,
РАЗОМ З НАШОЮ МОЛИТВОЮ, БЛАГОСЛОВІННЯМ І ПРОЩЕННЯМ
БУДЕ З УСІМА ВАМИ.
***
Всечесні браття та благословенні чада у Господі,
Прославляємо Бога в Трійці, Який знову вів нас як Церкву до шанованого і благословенного періоду Святого і Великого Посту, до арени фізичної та духовної дисципліни та аскетичної боротьби, аби підготуватися у спосіб гідний Христа і прямувати у смиренні до Святого і Великого тижня і животворного Воскресіння Господнього.
Аскетична дисципліна, звичайно, є не лише особливістю Святого і Великого Посту; це також не лише питання занепокоєння та обов’язок для монашества; це також не є результатом зовнішнього впливу на християнський етос, ані чужим елементом у нашому благочистивому житті. Аскетизм належить до серцевини християнського буття і життя Церкви. Це є покликанням Христа до Його вірних і свідченням Його спасительної присутності в нашому житті. Як віруючі, ми звертаємося не до безособового чи недоступного Бога, а до втіленого Слова, яке об’явило любов Бога Отця і причастя Святого Духа, повноту благодаті та свободи. У цьому сенсі, наповнений божественними благословеннями та особливо глибоким досвідом, Святий і Великий Піст залишається динамічним вираженням і одкровенням скарбу та правди церковного життя у всій його повноті.
Ніщо в житті віруючого не є уривчастим або ж самоціллю. Життя у Христі є цілісним і нерозділеним. Покаяння, смирення, молитва, піст, добрі дії – все це переплітається між собою і орієнтує віруючого на Євхаристію Церкви, есхатологічну таємницю Царства. Аскетичні подвиги – це початок, «вузькі ворота», що ведуть нас до Святая Святих. У нашій традиції ніколи не буває «аскетизму заради аскетизму». Аскетична дисципліна – це завжди подорож; вона виконується, коли стає частиною Церкви, коли веде нас до причастя Святих Тайн, які, у свою чергу, включають нас у рух Церкви до Царства. Нагадаємо на прикладі Преподобної Марії Єгипетської, яку вшановують у П’яту неділю Великого Посту, що після сорока років суворої подвижницької боротьби і безперервної молитви вона прагнула причаститися Тіла і Крові Христових з рук святого Зосими, усвідомлюючи, що Святе Причастя є джерелом життя і ліками безсмертя. У цьому ж дусі Святий і Великий Собор Православної Церкви (Крит, 2016 р.), який описав піст як «великий духовний подвиг» і «вираз у високій якості аскетичного ідеалу Православної Церкви», підкреслює, що «справжній піст впливає на все життя вірних у Христі і увінчується їх участю в богослужінні, зокрема в таїнстві Божественної Євхаристії» (Значення посту та його дотримання сьогодні, § 1 і 3).
Немає православної духовності без участі в Божественній Євхаристії, завдяки якій ми як віруючі стаємо одним тілом, єдністю осіб, спільнотою життя, учасниками «загального спасіння» у Христі Спасителі, який є «загальним благом». Отже, піст – це підпорядкування та послух правилу Церкви, спільне переживання. Святий і Великий Піст є для нас запрошенням віднайти Церкву як місце і шлях освячення і святості, як передсмак і образ чудового сяйва, повноти життя і повної радості в есхатологічному Царстві. Дослідно і по-богословському нам неможливо осягнути дух Святого і Великого посту, якщо не сприймати його як подорож до Пасхи. Весь період посту зберігає «пасхальне сприйняття» життя. Похмурий аскетизм є перекрученням християнського досвіду; це незнання неминучої благодаті й майбутнього Царства; це життя, «наче Христос ніколи не прийшов», без очікування «воскресіння мертвих» і «життя в майбутньому».
Цей дух був досвідом посту перед Пасхою в ранній Церкві, де це був час, коли оглашенні готувалися до Святого Хрещення яке відбувалося під час Божественної Літургії в ніч Воскресіння. Навіть коли згодом катехитична природа цього періоду посту була замінена етосом покаяння, досвід «покаяння» як «другого хрещення» все ж зберігся і залишається екзистенційним настроєм, який знову веде нас до пасхальної євхаристійної повноти церковного життя, до дому Отця, до причастя Святого Духа. І в цьому випадку «підняття хреста» є дорогою до невимовної радості Воскресіння.
Благочестивий український народ у ці дні несе свій важкий хрест, зазнаючи невимовних страждань неспровокованої та ірраціональної наступальної війни, що поширює біль і смерть. Співстраждаючи нашим випробуваним браттям і чадам, ми посилюємо наші молитви до Господа милосердя і Бога миру за негайне припинення вогню і за верховенство праведності і миру Царства Божого.
Цю ж спасенну істину православної віри, благочестя і духовності підкреслить і подія освячення Святого Мира, яку ми з благодаттю Божою звершуватимо цього року у нашому сакральному центрі на Страсному тижні. Ця благословенна і «богодієва» олія «Євхаристії Мира» передає через Таїнство Миропомазання різноманітні дари та різноманітні харизми Святого Духа новопросвіченим «небесним громадянам» для сили в участі в житті Церкви, – і передусім причастя Пречистих Тайн – а також для богонатхненної присутності та для свідчення у світі дару благодаті та надії, що лежить у нас. Характер Святого Духа як «сили причастя» виявляється також у тому, як готується Святе миро шляхом кип’ятіння інгредієнтів, які пожертвували Помісні Православні Церкви, а також у місці та часі його благословення в євхаристійному зібранні, негайно після освячення Чесних Дарів, але також і в інших церковних вжитках Святого Мира, як наприклад миропомазання інославних, які приєднуються до Православної Церкви, освячення церков, святих престолів, антимінсів, і інших.
З цими почуттями, бажаючи, щоб арена посту була гладкою і наша подорож до Пасхи Господньої була безперешкодною, ми закликаємо на вас – наших найчесніших братів у Христі та возлюблених чад Константинопольської Матері-Церкви, що по всьому світу – животворну благодать і велику милість Христа Бога нашого, що навіки благословляє подвижницькі здобутки народу Свого.
Святий і Великий Піст 2022р.
+ Варфоломій Константинопольський,
Палкий молитвенник перед Богом за всіх вас.
