І Я ублагаю Отця,і дасть вам іншого Утішителя,щоб був з вами повік (Ін.14,16)
Господь наш, Ісус Христос,завершивши Своє діло на землі і вознісшись на небо,не залишив
віруючих людей без Свого догляду і піклування. Спаситель обіцяв апостолам,а в їх особі і
всім послідовникам Своїм,бути з ними "у всі дні до кінця віку"(Мф.28,20),а також обіцяв
послати від Отця Утішителя,Котрий Своїм Божественним подихом подасть благодатну
допомогу всім віруючим у Сина Божого. Обітниця про послання Святого Духа справдилася в
день П'ятидесятниці,коли Він зійшов у вигляді вогняних язиків на всіх апостолів,які
зібралися в одному домі (Діян.2,1-4),а в їхній особі - і на всіх віруючих в Його Пресвяте ім'я.
На десятий день після Вознесіння церква святкує Зішестя Святого Духа на апостолів. Цей
празник називається також Днем Святої П'ятидесятниці, або ж Трійцею. П'ятидесятницею
він іменується тому, що подія, тут згадувана, сталася на п'ятдесятий день після воскресіння
Христового - Пасхи. Як ми знаємо з Писання, упродовж сорока днів по воскресінню Господь
Ісус Христос являвся учням Своїм і повчав їх. В самий же день вознесіння - дав наказ
апостолам, щоб не відходили вони з Єрусалиму, а чекали обітниці Божої, "що про неї, -
казав, - ви чули від Мене. Іван бо водою хрестив, ви ж охрещені будете Духом Святим через
кілька тих днів..." І тоді ж, на сороковий день, сталося славне вознесіння Господа на небо на
очах усіх учнів Його. Дотримуючись наказу Божого, апостоли залишилися в Єрусалимі в
очікуванні даної їм обітниці. І ось настав десятий день після вознесіння. У євреїв тоді було
велике свято П'ятидесятниці в пам'ять Синайського законодавства. Усі апостоли з
Богородицею та іншими учнями разом знаходилися в одній світлиці у Єрусалимі. Була третя
година дня за єврейським ліком (за нашим - дев'ята година ранку). Євангеліст Лука у книзі
"Діяння святих апостолів" так змальовує подальші події: Раптом "... зчинився шум із неба,
ніби буря раптово зірвалася і переповнила увесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики
поділені, немовби огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились
Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували
ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін
зчинився - зібралося безліч народу, та й дивувалися, бо кожен з них тут почув, що вони
розмовляли їхньою власною мовою!.. Усі ж збентежилися та й дивувалися, та й казали один
до одного: "Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять? Як же кожен з нас чує свою власну
мову, що ми в ній народились?.. - усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі
мовами нашими!" І всі дивувались, і безрадні були, і говорили один до одного: "Що ж то
статися має?.." (див. Діян. 2 , 2-12). Це був 34-й рік по Різдві Христовім. Таким був початок
проповідування Євангелії і, фактично, початок діяльності новозавітної церкви Божої, -
початок благовіствування через святих апостолів перше в Юдеї, а потім і в усьому світі.
Зішестя Святого Духа на апостолів відзначається як одне з дванадцяти найбільших
церковних свят, і має назву також Дня Святої Трійці. Трійцею воно зветься тому, що саме в
цей день відкрилася світові уся повнота дії Пресвятої Трійці, і люди навчились поклонятися
й прославляти три лиця (грецькою - "іпостасі") Єдиного Божества: Отця, Сина, Святого
Духа. Бог Отець послав Сина на землю; Син явив нам шлях до Отця - дорогу смирення,
настановив нас любити Бога і ближніх, постраждав на хресті за наші гріхи, воскрес і вознісся
на небо, обіцяючи учням послати Духа Святого, Утішителя; і тепер Цей Утішитель зійшов на
учнів, і наповнює засновану Христом Церкву. У чому полягає духовна символіка дня
П'ятидесятниці? Це зішестя має статися у серці кожного християнина як акт довершеності
Божого спасіння. В Пресвятій Трійці проявляється уся повнота благодаті Господньої, що
подається людині через хрещення, тобто через повне занурення (церковнослов'янською
"хрещення" - грецькою "баптисма" - українською "повне занурення") в слово, віру й
благодать Божу в Ім'я Отця, Сина, Святого Духа. Коли ми приймаємо Бога Господом
(володарем, господарем) свого життя - повністю занурюємося у віру, що від слухання слова
Божого, ставимо Отця Небесного на перше місце у своєму житті, цілковито покладаємося,
віддаємося на волю Божу - то ми, таким чином, духовно хрестимось в Ім'я Отця. Але цього
мало. Необхідно хреститись - інакше кажучи, повністю зануритись - і в Ім'я Сина, себто
всиновити, реалізувати у своїй плоті, в своєму житті цю віру смиренну, що чинна любов'ю;
принести конкретні плоди її, бо ж "віра без діл - мертва". І на завершення заповітне
хрещення це має відбутися в Ім'я Духа Святого - як одухотворення віри, як занурення у
благодать духовного містичного досвіду, як оспівування і розповсюдження її навколо себе. В
цьому суть явлення Трійці одноістотної і нероздільної в людині: увірувати, втілити віру в
своєму житті, і так здобути силу Духа Святого, духовну енергію Божу. І отримати таким
чином життя вічне, прийшовши дорогою праведності до миру й радості у Дусі Святім, до
небесного Божого царства, що постало воно в Силі. В цьому - духовна суть свята Трійці.
Перший день П'ятидесятниці, неділю, церква присвячує переважно на славу усієї Пресвятої
Тройці, і цей день в народі називається Троїцьким Днем. Другий же, понеділок - на похвалу
Духа Святого, від чого й зветься він Духовим Днем. На свято прийнято прикрашати храми й
власні домівки зеленню - ароматною лепехою, квітами, віттям дерев. Під час же
богослужіння вірні стоять у церкві з квітами у руках, висловлюючи тим самим радість і
вдячність Богові за духовне наше життя. Квіти та зелень - символ життя - є свідченням
визнання та прославлення життєдайної сили Животворчого Духа. Згідно з наукою про
богослужіння, літургікою, свято П'ятидесятниці встановлене самими апостолами. Після
зішестя Святого Духа вони щорічно відзначали його і заповідали згадувати усім християнам.
Уже в Постановах Апостольських є пряма заповідь святкувати Святу П'ятидесятницю.
Тропар свята звучить так: "Благословенний Ти, Христе Боже наш, що рибаків премудрими
явив, пославши їм Духа Святого, і ними весь світ уловив. Людинолюбче, слава Тобі!"
Пресвята Трійця є безоднею невідомого,безмежним джерелом правди і добра. У пізнанні цієї
правди,в засвоєнні цього добра і полягає вічне щастя людини. "Це ж є життя вічне,щоб знали
Тебе,Єдиного,Істинного Бога і Того,Кого Ти послав,Ісуса Христа" (Ін.17,3).
Підготував митр. прот. Тарас Бецель, м. Львів
