«Бо належало, щоб Той [БогОтець], для Якого все і від Якого все, привів багато синів у славу, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання» (Євр 2, 10).
Бог Провідника їхнього спасіння, Христа, вчинив досконалим через страждання. Що, Христос недосконалим був? Кому може прийти в голову така думка? Виявляється, зробив досконалим через страждання. Христос зцілив людську природу від смертності. «Слово Боже прийняло плоть таку, як у нас, і хоча зовсім чисту, проте смертну і хворобливу». Що сталося внаслідок першого гріха? - Смертність, тлінність і страсність (схильність людської природи до страждань). Максим сповідник пише, що Господь звільнив, зцілив людську природу від тлінності, страсності і смертності. Ось яку природу Він прийняв. Вона, ця природа, тлінна, страсна і смертна, в кінці-кінців - це смертність; і тлінність - це є поступове вмирання, і страсність, оскільки вразливість - теж це є смертність. Ось від чого зцілив Господь природу людини. Від цієї смертності, яка не дозволяла людині увійти у вічне життя, оскільки була смерть. Так от, та смертність, яка вразила людську природу, стала причиною всього неналежного, всього гріховного, всього богопротивного, що потім пошкодило як життя кожної окремої людини, так і людства в цілому. Тому завдання в чому полягало? - Знищити смертність, перемогти смерть. Співаємо ж: «Смертю смерть подолав». Про це пишуть і апостоли, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя. Христос страждав людством своїм, а не божеством. Процитую Іоанна Дамаскіна: «Божество ж, будучи безпристрасним, не страждало разом з тілом». Якщо у нас Бог почне змінюватися, тоді ми взагалі не знайдемо жодної основи ні для віри, ні для життя. Йдеться не про те, що Христос задовольнив божественне правосуддя, не про те, що Він викупив нас у когось. Йдеться про онтологічний факт, про сутність, тобто - зцілення природи людини, воскресіння природи людини. Один із Отців Церкви, Ісая Пустельник, писав: «Слово стало плоттю, стало людиною в повному розумінні слова, подібною до нас в усьому, крім гріха. У Собі Він повернув пошкоджене єство до єства первозданного, первісного. Таким чином він врятував людину». Максим Сповідник пише: «... Щоб зовсім виснаживши в Собі згубну отруту їх [бісів] злоби, як то виснажує вогонь, повністю знищити в єстві [людському] і стягти з себе під час хресної смерті начала і влади». Він каже ось про що: про дії злих духів, він говорить, що під час хресної смерті скинув з себе начала і влади. Під «началами і владами» що розуміється? Ми пам’ятаємо про Небесну ієрархію - три ступені. Зокрема, там є одна з категорій, де є начала і влади. Пам’ятаймо, що під час випробовування в пустині сатана відійшов від Нього до часу. Людська природа Його стала справжньою природою, і вона жила істинно, вона могла піддаватися нападам цих начал і влади. І ось Максим Сповідник пише, що Він скинув з Себе, - знову з Себе. Далі він навіть пише так: поєднуючи ці страждання хресні з воскресінням, «коли під час воскресіння єство [Христа] перетворилося через непорушність [Його] бажання в нетління». Смертність вражена через воскресіння. «Непорушність бажання у Христі знову повернуло цю властивість єства [людській природі] через воскресіння неушкодженість, нетлінність і безсмертя». Максим Сповідник пише: «Він був не просто людина, але Бог, Який воплотився для того, щоб через Себе і в Собі оновити єство людське ... і поставити його спільником Божого єства». Це скрізь підкреслюється, усюди в Собі. Я вам скажу, це дивно, що пишуть Святі Отці. Святі Отці один за одним всі наполягають на цьому: в Собі, в Собі, не в нас, а в Собі. Він воскрес чому? - Тому, що в Собі знищив смерть, знову повернув наше єство в безпристрасний, нетлінний, безсмертний стан. Наше в якому сенсі? - Людське, яке Він прийняв і в Собі це зробив. Не в нас, виявляється. Святі Отці Церкви пишуть: не в нас Він воскресив, а в Собі. Що це нам дає? - Поговоримо про це. Никодим Святогорець пише: «Він Сам після воскресіння придбав благоліпність і нетління як людина». Це, до речі, для всіх тих, які стверджують, що Він уже у втіленні прийняв єство первозданного Адама, тобто був уже нетлінним, безсмертним, безпристрасним у втіленні. – Не був. Підкреслюється: «через воскресіння став невразливим». Ось, виявляється, які цікаві речі. Ігнатій (Брянчанінов), який ретельно вивчав Святих Отців Церкви і підводить свого роду підсумок: «Спокута оновлення людського єства, – тобто природи людини. – Богочоловік оновив його Собою і в Собі». У Собі! В цьому розкривається сама логіка, все стає зрозумілим, що відбулося на хресті і в воскресінні, тому, що Христос же не просто страждав, а Він воскресив природу людську. Без воскресіння абсолютно ніякого сенсу не мали б всі ці страждання. Це єдиний акт. Ось, виявляється в чому сенс жертви Христової. Григорій Богослов писав: «Головне одне: моє єство [в сенсі єство людини] - відтворення і повернення до першого Адама». Так, а що ж це дає і що це означає. Апостол Павло про це пише ... Христос став другим Адамом і дав початок новому людству. «Перша людина Адам став душею живою; а останній Адам є Дух животворящий» (1 Кор. 15:45). - І що далі? А далі ось що: - Перша людина з землі, земна, друга людина - Господь з неба. Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. І як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного. Яким же чином? - Апостол Павло говорить: «Христос таким чином став другим Адамом». Від першого Адама всі ми по плоті народжуємося мимоволі за законами тваринної природи. Христос став другим Адамом безсмертним, нетлінним, неупередженим, і відтепер вільно, тільки вільно, тільки особистим бажанням, тільки особистим прагненням людей, переконавшись, що Христос є істина, може народитися від Нього. Він, Христос, відкрив нове покоління людей, нове покоління людства, нове плем’я, новий рід. Християни - це рід, але вже не по крові, - це все стихії тварини, біологічні. І народжується від Христа тільки той, хто вільно, усвідомлено приймає Христа.
