15 липня парафія УАПЦ м. Городка Львівської області святкувала храмовий празник Турковицької ікони Божої Матері.
Цього дня привітати громаду із святом прибули священики Городоцького деканату, жителі міста, а також вірні із с. Долинян. Мелодійно співав парафіяльний хор.
Проповідь виголосив митр. прот. Попович Мирослав (настоятель громад УАПЦ с. Грімно та с. Татаринів Городоцького деканату).
Після відправи декан і настоятель парафії УАПЦ м. Городка митр. прот. Степан Целень привітав з нагоди 30-річчя священичого служіння священика Михайла Білого благословенною грамотою Митрополита Київського і всієї України Блаженнішого Макарія.
Опісля відбулося освячення води. Цього дня також було освячено нові ризи, подаровані для громади Мокринським Мирославом, який також сприяв і спорудженню церкви.
Історія ікони Божої Матері Турковицької
У місті Белзі в XIV столітті перебувала найбільша святиня - ікона Богоматері, написана, за переказами святим євангелістом Лукою. Польський князь Владислав Огольский, їдучи в місто Ченстохова, забрав її з собою, незважаючи на прохання і обурення православних віруючих.
В дорозі, коли ікона знаходилася поблизу села Турковичі, сталося велике диво.
Після зупинки шість пар коней не могли зрушити карету з іконою, з якої стало відбуватися сяйво. Однак князь Владислав, незважаючи на явне чудо Божої Матері, не послухав її волі і ще більш захотів скоріше відвезти цю ікону в Ченстохову, що нарешті і зробив.
Відразу після його від'їзду на місці, де стояла ікона, з'явилася в сяйві інша ікона Божої Матері, яка плакала. Вона була в точності така ж, яку забрав князь Владислав. Місцеві жителі, бачачи велике чудо, стали підносити свої молитви перед іконою, і захотіли побудувати тут церкву. На наступний день вранці місце це поросло ромашкою, вказуючи, таким чином, величину дому Божого, а будівництво церкви супроводжувалося чудесними явищами.
На місці обрітення чудотворної Турковицької ікони був заснований чоловічий Турковицький монастир, який був закритий в 1789 році. Святиня була відновлена як жіноча 5 грудня 1902 року. Існував також список чудотворної ікони особливо шанований віруючим народом - коли 2 липня 1906 року в монастир прибув єпископ Люблінський і Холмський Євлогій, ігуменя Афанасія зустрічала його цим списком в срібній позолоченій ризі.
На початку Першої Світової війни в 1914 році монастир разом з іконою був евакуйований до Москви, де знайшов притулок в Марфо-Маріїнській обителі. 13 жовтня 1915 року там був освячений домовий Єлизаветинський храм, де і перебувала ікона. У 1918 сестри були переведені в звільнений від братії Димитрівський Борисоглібський монастир.
Сліди ікони були загублені. Повідомлялося, що в 1941 році її бачили в селі Кодня під Житомиром.
Після депортації українського населення в 1944-1946 рр. із Холмщини, Підляшшя, Лемківщини та Надсяння в УРСР, багато холмщаків зупинилося у м. Городку та довколишніх селах. З їхньої ініціативи у 2013 р. було побудовано та освячено Храм Турковицької ікони Богоматері, як Церкву-згадку про депортованих українців.
