Проповідь на Неділю св. Фоми


НХристос Воскрес !

"Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству" (Мр. 9, 24).

Упродовж седмиці ми віталися словами: "Христос воскрес! - Воістину воскрес!" Від переповненого радістю серця засвідчували один перед одним нашу щиру, глибоку віру у Воскресіння Христове - в цю велику запоруку нашого майбутнього воскресіння.

Але віра наша, як і всякий дар благодаті Божої, є скарбом, що зберігається "в посудинах глиняних" (2 Кор. 4,7) серця нашого, і ми зобов'язані неустанно і з усією старанністю підтримувати і зігрівати її в собі. Тому Церква заповідає нам неухильно зберігати спасительну віру у Воскреслого Господа протягом усього життя.

Сьогодні на св.  Літургії читалося Євангеліє про невір'я ап. Фоми і про те, як Господь розсіяв це невірство, дозволивши учню, який засумнівався, доторкнутись руками Його пречистого воскреслого і прославленого Тіла. Тому з'ясуймо, що означають слова Христового вчення, сказані про невірство, як можна подолати маловірство та зміцнити нашу віру в Спасителя. Що таке невір'я ? Святі отці стверджують : "Невір'я - це неміч тілесного розуму, а віра - сила Божа, сила, яка освічує, оновлює, будує". І неможливо не погодитись з тим мудрим і точним висновком. Існують різні види невір'я. Одним із них є уперте і самовпевнене невір'я. Адже є такі облудні, які і слухати не хочуть про речі не тільки неймовірні і чудесні, а навіть і просто незрозумілі і недоступні звичайному сприйняттю при помочі відомих п'яти органів чуття. (Невір'я є атрибутом волі і полягає в тому, що людина відмовляється вірити, тобто відмовляється побачити власні сподівання, визнати свою безпорадність, прийти до Ісуса та упокорено і довірливо поговорити з Ним про свої гріхи). Один лікар, якому сказали, що в людини є внутрішній зір - зір совісті, затребував, щоб йому показали саму совість і очі, якими вона може бачити. Подібно тому один астроном відкидав буття Бога, запевняючи, що він десятки літ дивився на небо через різні астрономічні прилади, але ніде не помітив Бога. Сліпий чоловік рішуче заперечував існування Сонця тільки через те, що він ніколи його не бачив, але кожна зряча людина розуміла, що цей нещасний, убогий чоловік перебуває у великій омані. Що можна сказати про таке невір'я ? Дійсно, це велика неміч тілесного розуму. Тому Церква Христова не судить строго навіть запеклого невіруючого. Але з любов'ю свого материнського серця Вона завжди молиться і буде молитись до кінця віку за всіх тих, хто не пізнав радості віри, сам не ввійшов під опіку Христову, не насолодився єдністю із Спасителем. Є й інший вид невір'я. Це не стільки невір'я, а немічна віра, слабка і хитка, яка шукає підтримки в якім-небудь зовнішнім факті. Така була віра апостолів у перші години після воскресіння Христового. Єв. Лука свідчить про те, що коли жінки-мироносиці почули біля гробу Господа від ангела радісну звістку про воскресіння, побігли до апостолів і сповістили їх, але "здалися їм слова їхні неправдивими" (Лк.24,11). Така була віра ап. Фоми. Відмовившись повірити свідченню десяти апостолів, він сказав: "Якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю" (Лк.20,25). Звичайно, і таке невір'я є також "неміч тілесного розуму", проте, не настільки тяжким, як неміч впертого всебічного невір'я. Подібним невір'ям і маловір'ям грішимо і ми з вами, браття і сестри. Але Господь так несказанно милостивий і поблажливий, що не гордує нашою недугою. Він готовий до нашого дотику і донині пропонує нам Себе, лиш би лікувати й укріпляти нашу немічну віру. Ми всі, кожен з нас може "торкатися Господа" в найпростішому значенні того слова, тобто доторкнутися до Його пречистого животворчого воскреслого Тіла. Де ж воно це прославлене Тіло Христове, яке носить на собі сліди страстей ? Воно тут, дорогі мої, воно в цім самім храмі на святім престолі під час звершення Божественної літургії. Воно на святих престолах у всіх православних церквах, де тільки приноситься Свята безкровна жертва для причастя правдиво віруючих. "Розломлюється і розділюється Агнець Божий, розломлюваний і неподільний, що завжди споживається і ніколи не вичерпується, а причасників освячує". Звичайно, невіруючий чи маловіруючий чоловік не признає ту можливість "доторкнутись Господа", дану нам у св. Таїнстві Причастя і дивним доказом Євангельської правди. Через це, зрозуміло, "невір'я є велика неміч тілесного розуму". Але правдиво віруючий християнин, котрий хоч раз у житті приступив до св. Чаші, очистив себе справжнім слізним покаянням з усіх гріхів, відійшов очищеним і оновленим, добре знає, що кращого доказу існування Бога, Божої любові немає ніде на землі і не може бути. Нехай же світло Воскресіння Христового, світло правдивої віри ніколи не погасне в наших серцях. Якщо відчуємо ми коли-небудь приступ якихось сумнівів чи маловірства, то "нехай не тривожиться серце ваше". Тільки спішімо тоді скоро до джерела спасіння в храм Божий, туди, де вічно звучать святі слова: "Тіло Христове прийміть, Джерела Безсмертного споживайте". Поспішімо до нашого Відкупителя і закличмо з глибини душі нашої : "Вірую, Господи ! Поможи моєму недовір'ю". І Спаситель не відкине нас, яка б не була немічна наша віра. Ласкаво скаже Він нам, як колись сказав ап. Петру: "Маловірний, чому засумнівався ти ?" ("Якщо хоч трохи можеш вірувати - все можливе віруючому"). І простягне нам Свою спасительну руку. Тоді запанує в душі нашій мир Божий, неміч тілесного розуму уступить місце непорушній вірі, тій силі Божій - силі, яка освічує, оновлює і стверджує. Амінь.

Митр. прот. Тарас Піджарко

Декан Яворівського деканату Львівської єпархії ПЦУ.