У євангельському уривку Господь навчає нас любити. Він говорить про найважливіші заповіді, які має виконувати людина, що є справжнім християнином. Ісус Христос каже про найпершу заповідь: потрібно любити Господа Бога твого всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю. А далі Він продовжує навчати і говорить про другу заповідь, подібну до першої, яка полягає в тому, що потроібно любити ближнього твого, як себе самого. Сьогодні своїм прикладом Господь закликає нас до надзвичайно великої й милосердної любові.
Христос хоче, щоб кожний із нас полюбив один одного так, як Він нас любить.
Про те, що таке істинна і свята любов, про яку каже Господь, як нам навчитися любити свого ближнього, розмірковує настоятель львівського храму Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Дем’янівська) Львівської єпархії ПЦУ отець Андрій Сокальчук:
«Роздумуємо над дуже важливими словами, які сьогодні каже Господь: «Хто хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде слідом за мною». І, напевно, дуже важлива відповідь повинна пролунати у храмі на питання: що значить слово «полюби» або слово «люблю»? Ми часто його чуємо на кожному кроці, у своїх домівках і церквах. Але чи справді це слово оправдане і чи дійсно ця любов є істинна і свята, про яку каже Господь Бог у Євангелії, у серці кожної людини? Дуже важливо сьогодні зрозуміти, що знову й знову ми дивимося на історію, про яку каже Господь, крізь призму історичних подій, які відбуваються у житті нашого Спасителя. І саме тому наша проповідь є не тільки соціальною, але й догматичною. Премилосердний Господь сьогодні торкається не тільки нашого тіла, а що важливо – нашого серця і душі, тому що Бога ми називаємо серцевидцем. У євреїв було дуже багато законів - 618, 365 з яких забороняли те, чого ти не маєш робити. Відповідно, кожного дня єврей мав якусь заборону. 268 законів пояснювали те, що ти маєш зробити у своєму житті. Чому саме 268? Це за кількістю кісточок людини у тілі. Це був закон руху, як його називали і, відповідно, кожний єврей повинен був у своєму житті рухатися до духовного вдосконаленні, і таким чином наближатися до Бога. Бачимо, що це був дуже складний закон, і кожен мав дотримуватися його у духовних труднощах.
Сьогодні Господь Бог не тільки спрощує закон, Він його робить ясним і зрозумілим – полюби Бога. Отже, твоє завдання тут, у храмі Божому, не просто навчитися виконувати Його заповіді, не просто дотримуватися посту, стояти на колінах, читати різні молитви, а полюлюби Бога. Напевно, дуже важливо робити це з любов’ю, тому що тоді ти не помічаєш, як любов покриває недосконалості. Якщо ти не любиш Бога по-справжньому, Літургія тобі буде цілим роком, молитва коротка для тебе буде надзвичайно довгою, ти будеш перегортати сторіночки, дивлячись на те, а скільки там ще залишилося, щоби домолитися до кінця, бодай би щоб совість була чистою.
Сьогодні, дорогі мої, Господь Бог каже до нас, що ми повинні більше молитися і менше грішити. Н нішній світ здобув певну досконалість у зовнішніх виконаннях законів, але бути релігійним і бути віруючим – це різні поняття. Є багато людей, які не знають молитов, які не мають Біблії, надзвичайних книжок, але вони живуть за законом Божим: не спричиняють нікому зла, творять добро у житті, навколо себе мають тих, кого люблять, – і це є закон, заради якого Христос прийшов у цей світ. Ми повинні навчитися любити – це наступний ступінь духовної досконалості. Маємо зрозуміти це слово із уст нашого Спасителя. Якщо проаналізувати Старий завіт, то пізнаємо, що слово «люби» або «любити» з’явилося не в часі, коли Адам побачив Єву. Здавалося б, це логічно, чоловік зустрів дружину і вигукнув, що любить. Насправді, слово «полюби» або «любив» з’явилося лишень тоді, коли Авраам повів на жертву свого улюбленого сина Ісаака. І ці почуття проявилася настільки, що він був готовий заради Бога принести в жертву власну дитину. Я хотів би, щоб ви себе запитали: «А що я готовий сьогодні принести в жертву заради нашого Бога? Що я готовий віддати?». Ми звикли, щоб нам Господь давав, ми звикли просити, приходячи у храм: «Господи, дай мені, забери від мене, врозуми мене, оздорови мене». А що ти готовий дати в обмін нашому Богові? Я не кажу про якісь матеріальні чи інші речі. Господь каже про те, щоб ми годину побули з Ним, а нам це є важко зробити. Прийшли на вечірнє Богослужіння, подали хлібину тому, хто поруч з тобою.
Полюби видимого через невидимого, і, навпаки, неможливо любити Бога невидимого, і ненавидіти видиму людину – Його творіння.
Саме тому, коли ми кажемо «я люблю Бога», повинні бути дуже обережними із цими словами, оскільки за них потрібно буде відповідати. Якщо ти кажеш «я тебе люблю», – це означає, що має бути якийсь наслідок від цих слів, ця любов повинна проявитися. А коли прийдуть до тебе страждання чи випробування, згадай, що ти вчора казав: «Я тебе люблю». Це стосується не тільки церковного життя, а й сімейного, соціального. Пригадай, ти вчора говорив мені «я тебе люблю», а сьогодні кажеш, «як я тебе ненавиджу, я не хочу тебе бачити, знати». Бог настільки полюбив світ, що Сина свого віддав. І ця жертва була вищою формою любові, а ми найменшого не можемо віддати ради того, щоби засвідчити любов».
Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика
За матеріялами https://velychlviv.com
