Богдан ЗЯТИК, аспірант, викладач кафедри сакрального мистецтва ЛНАМ.
Історично Львів є центром одного з найрелігійніших регіонів України. В місті налічується 161 храм східного та 5 храмів західного обряду, не враховуючи протестантських церков. Місто є центром Львівської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, що налічує 42 парафії Львова і є другою за чисельністю християнською громадою міста.
На підставі досліджених нами 166 храмів Львова з’ясовано, що 49 з них оздоблені поліхромією, виконаною впродовж 1990—2015 років, а це 30% від загального їх числа. (Тут до речі вказати, що поліхромія – від грец. πολύς — численний і грец. χρωμά — колір, фарба, – означає принцип багатобарв'я при розмальовуванні храмів. – Прим. ред.).
У процесі дослідження ми здійснили умовний стилістичний поділ пам’яток на три групи, залежно від манери розписів: неовізантійські, реалістичні та під впливами стилістик модернізму.
Неовізантійська манера передбачає зв’язок з іконографічними схемами візантійського мистецтва періоду VІ—XV ст. Візантійський стиль характеризується площинною стилізацією, декоративністю, використанням сталих іконографічних схем. Характерними особливостями візантійського і неовізантійського стилю є строга канонічність, символічність, традиційність, монументальність та цілісність форм, багатство орнаментального декору. До неовізантійської манери ми відносимо стінописи, що мають іконографічний зв’язок з українським іконописом княжого періоду (ХІІ—ХV ст.), оскільки він бере свій початок з традицій візантійського мистецтва.
У Львові в неовізантійській манері впродовж 1990-2015 рр. оздоблено 24 храми у різних техніках: темперний та акриловий розпис, мозаїка, сграфіто.
Давнім храмом (1770 р.) з розписом у неовізантійському стилі є храм Успіння Праведної Анни УАПЦ ( вул. Заозерна, 11, настоятель храму митр. прот. Нестор Василина).
Благовіщення. Поліхромія храму Успіння Праведної Анни. 2010 р. Іконописець Р. Студницький
Розпис храму виконаний у 2010 році (автором поліхромій є Ростислав Студницький). В стилістиці стінописів відчувається вплив творчості Петра Холодного (старшого), особливо це помітно в трактуванні поземів. Також є певний перегук з манерою Костя Марковича (іконописця, приват-доцента кафедри сакрального мистецтва ЛНАМ, внука патріарха Димитрія), оскільки художники певний час працювали разом над оздобленнями інших храмів.
У Львові є чотири каплиці-храми, оздоблення яких виконували у візантійській стилістиці випускники кафедри сакрального мистецтва ЛНАМ як дипломні роботи. Однією з них є каплиця храму св. ап. Петра і Павла УАПЦ на вул. Личаківській, 82А (настоятель храму митр. прот. Микола Кавчак), де виконував розписи Андрій Урбанович (2000-2001 рр., керівник Кость Маркович).
Весілля в Кані Галилейській. Поліхромія каплиці при храмі св. ап. Петра і Павла (вул. Личаківська) 2000-2001 рр. Іконописець А. Урбанович. Кер. К. Маркович
Кожна з каплиць має свої індивідуальні художні особливості, але усіх їх об’єднує виразна візантійська стилістика.
Найбільш відомим представником реалістичного напрямку у Львові є Богдан Балицький. Художник почав розписувати храми ще в радянські часи, коли це офіційно було під забороною. На рахунку іконописця 147 храмів, які він розписав в Україні зі своїми професійними побратимами. У Львові в реалістичній манері під його керівництвом розписано чотири храми, три з них належать до Української Автокефальної Православної Церкви: святого апостола Андрія Первозваного (вул. Шевченка 66), св. архангела Михаїла (вул. Каховська 32), та свв. Володимира і Ольги у Винниках. До найраніших належить розпис храму св. ап. Андрія Первозваного по вул. Шевченка, 66 (колишня вул. Янівська). Храм збудований у 1899 р. як костел Святої Родини при монастирі отців ордену реформаторів за проектом львівського архітектора Міхала Ковальчука. У плані храм має три нави, фасад храму прикрашений високим фронтоном, що виходить на вул. Шевченка. Поліхромію виконав польський художник Тадеуш Попель. На початку 90-х рр. ХХ ст. храм передано Українській Автокефальній Православній Церкві (настоятель храму митр. прот. Степан Габардин). У 1993-1998 рр. його значно перебудовано, зокрема додано три куполи. Сучасний розпис виконаний командою Богдана Балицького у 1998-2000 роках. Характерною особливістю поліхромії є перевага коричневого гризайльного декору, що імітує ліпнини, над кольоровими зображеннями, що сприймаються як вставки.
Поліхромія склепіння храму св. ап. Андрія Первозваного (вул. Шевченка, 66) 1998-2000 рр. Худ. Б. Балицький
У склепінні центрального куполу зображений Христос в хмарах в оточенні ангелів та імітація русту, що нагадує римський Пантеон і створює ефект відкритого неба. В барабані куполу вісім вікон, під чотирма з них – євангелісти, намальовані гризайльно в повен ріст, наче скульптури в нішах. Під іншими вікнами - півфігурні постаті українських святих. Декоративним фризом проходить текст молитви «Царю Небесний». В парусах традиційно зображені символи євангелістів, наче медальйони в пишних картушах. Архітектура храму в стилі неокласицизму, відповідно, виконуючи поліхромію, художники намагалися максимально підтримати стилістику церкви, що, на нашу думку, їм добре вдалося.
Після цього художники взялися за розпис храму святих рівноапостольних Володимира та Ольги в м. Винники. Церква збудована у 2001 р. громадою УАПЦ, за настоятеля митр. прот. Михайла Романишина. Автори проекту: архітектор Михайло Шпак, інженер-конструктор М. Шевчук та митець-кераміст, викладач ЛДКДУМ ім. І. Труша, заслужений діяч мистецтв Тарас Левків. Храм мурований, в плані хрестово-купольний, семибанний. Вітраж проектували і виконували брати Тарнавські, запрестольну ікону-мозаїку проектував Кость Маркович. Розпис храму виконувався протягом трьох років, з 2009 по 2011 рік, за настоятеля митр. прот. Василя Петрика. Особливістю поліхромій цього храму є спроба художників поєднати реалістичні розписи з неовізантійською стилістикою будівлі церкви, що помітно в орнаментиці, яка є і ренесансною, і візантійською водночас. Як вже звично для цих майстрів, основою їх поліхромій є альфрейні роботи, що обрамлюють реалістичні вставки картин на релігійну тематику. В храмі імітація ліпнин, що виконана в гризальній сірій гамі, врівноважується такою ж кількістю колористично яскравих живописних картин.
Розпис храму св. рівноап. Володимира та Ольги (м. Винники) 2009-2011 рр. Худ. Б. Балицький
В’яжучим елементом в декорах виступають світло-зелені та світло-фіолетові кольорові вставки. Найбільш відмінним є яскраво розписаний центральний купол, основу якого складають геометричні і візантійські орнаменти, що зав’язані навколо восьмикутної зірки, довкола якої реалістично зображені в повен ріст Христос та сім архангелів. Загалом такі поєднання виглядають досить еклектично.
По завершенні розписів храму у Винниках художники взялися за виконання поліхромії до церкви архангела Михаїла по вул. Каховській 32. Настоятель митр. прот. Микола Гнатів. Храм є давнім і почав будуватися у 1847 р. як лютеранська кірха у тодішньому с. Сигнівка. Сучасного вигляду з куполами церква набула у 2010 році. Розбудовою храму та виконаннями розписів завідував чинний настоятель о. Микола Гнатів. Розпис тривав з 2012 по 2014 рр. під керівництвом Богдана Балицького. Архітектура храму є необароковою, відповідно реалістичні розписи тут є дуже доречними. Художники почували себе значно вільніше, ніж в попередньому храмі, що відчувається в характері поліхромій. До прикладу, більш вдало вирішена поліхромія центрального куполу, як колористично, так і композиційно, хоча сюжет залишився тим самим. Загальний колорит базується на сірих та синіх тонах. В поліхромії традиційно присутня імітація ліпнин та мармуру. Поліхромія храму є цікавою з погляду іконографії, бо тут зображені такі православні святі, як князі Ярослав Мудрий, Ігор, Олег Брянський, Костянтин Острозький, княгиня Юліанія Ольшанська, Єфросинія Полоцька, гетьман Петро Сагайдачний, отаман Петро Калинишевський.
Св. прав. отаман Петро Калнишевський. Поліхромія храму св. архангела Михаїла (вул. Каховська, 32) 2012-2014 рр. Худ. Б. Балицький
Також бачимо зображення українських чудотворних ікон Богородиці.
Ще одним художником, що розписує храми Львова в реалістичній манері, є викладач кафедри академічного живопису ЛНАМ Ігор Мікула. Зараз він розписує церкву св. мучеників Бориса і Гліба на вул. Стрийська 148 в. Храм споруджений у 2007 р., інженер Гладиш Р. В., настоятель храму о. Ігор Еліяшевський. Архітектором є Роман Сивенький. Будівля храму збудована у стилі модернізму. Розписи І. Мікули гармонійно вписуються у храмовий простір. Аналіз розписів відзначається експресивною манерою їх подачі та яскравим колоритом стінописів. Помітно, що художника цікавить «життя в роботах», він не є прихильником візантійського мистецтва, вважаючи його неукраїнським. Найбільше це спостерігається у двох монументальних сценах Благовіщеня та Розп’яття в церкві св. мч. Бориса і Гліба.
Розп’яття. Поліхромія храму св. мучеників Бориса і Гліба (вул. Стрийська, 148 в) 2014 р. Худ. І. Мікула
Розмір полотен 5 х 9 м, висота фігур 3 метри. Відзначимо, що І. Мікула не копіює готові зразки, а шукає власну стилістику, яку називає «новим українським реалістичним стилем».
Проаналізувавши іконографію та стилістику стінописів, можемо стверджувати про домінуючий вплив західного реалістичного релігійного малярства періоду Відродження та класицизму на реалізм у храмових поліхроміях Львова. Проте, не залежно від підходу чи рівня виконання, майже усі стінописи об’єднує бажання іконописців, які їх виконували, творити нове українське сакральне мистецтво на національному ґрунті, використовуючи для цього різноманітні стилістичні засоби.
Газета "Успенська вежа", № 12 (2016 р.)
