4 березня 2021 року, минає 206-та річниця від дня народження видатного композитора, автора музики до Гімну України, отця Михайла Вербицького.
З цієї нагоди, традиційно представники духовенства, влади, активна громадськість зібралися біля пам’ятника о. Вербицького, щоб спільною молитвою, споминами та музикою вшанувати його пам’ять.
З благословення Митрополита Макарія участь у заходах взяв митр. прот. Олег Древняк, декан м. Львова.
Вербицький Михайло — український композитор, хоровий диригент, священик УГКЦ, автор музики державного гімну«Ще не вмерла Україна».
Народився 4 березня 1815 року на Надсянні.
Коли хлопчикові виповнилося 10 років його батько помер. Над Михайлом та його молодшим братом Володиславом взяв опікунство далекий родич – перемишльський владика Іван Снігурський, один із видних діячів Української греко-католицької церкви. Спочатку вони разом з братом навчалися в гімназії, а після в ліцеї.
У 1828 році при Перемишльський кафедрі Іван Снігурський заснував хор, а після і музичну школу, в якій і навчився співати Михайло. Уже на Великдень наступного 1829 року цей хор дебютував у святковому богослужінні, де Михайло виступив як соліст. Побачивши такий блискучий результат Іван Снігурський запрошує з Чехії кваліфікованого диригента і композитора – Алоїза Нанко. Саме у Нанко Михайло отримав системну музичну освіту, зокрема із композиції.
Згодом Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії, але заняття музикою не перериваються – Вербицький керує хором семінарії, опановує гру на гітарі. Численні твори, перекладені, або створені ним для гітари, стали популярними у галицькому домашньому музикуванні. До нашого часу збереглося створене ним «Поученіе Хітар» (укр. «Поученіє Хітарі»), яке стало одним із перших подібних посібників в Україні.
У 1837 р. він кинув богослов’я. Михайло Вербицький одружився, але сімейне щастя митця було недовгим. Через рік жінка померла, залишивши його із сином-немовлям.
Через деякий час композитор знову повернувся до семінарії, де став керувати хором.
У 1840-х Вербицький звертається до релігійної музики – написав повну Літургію для мішаного хору (1847р.), «Ангел вопіяше» та ін. церковні композиції.
Написав музичні номери для 20 театральних вистав.
Матеріальні труднощі примусили його втретє вступити до семінарії та у 1850 р. прийняти сан священика. Після того він дістав посаду в с. Завадові, далі — в с. Залужа-Стрілки, а в 1852 р. став священиком невеликого села Млини, Яворівського району, біля Перемишля, де жив до самої смерті.
Ще перед закінченням семінарії Михайло Вербицький вдруге оженився, але нова дружина теж невдовзі померла.
Гімн «Ще не вмерла України і слава і воля» створений Павлом Чубинським та Михайлом Вербицьким, звучить сьогодні могутньо й гордо – як символ невмирущої сили народу, котрий обрав шлях свободи і незалежності.
Перше виконання твору «Ще не вмерла Україна» як Гімну відбулося 10 березня 1865 року у Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченому Тарасові Шевченку.
В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику.
Помер 7 грудня 1870 року у селі Млинах (тепер на території Підкарпатського воєводства Польщі) від раку язика.
