ВСЕЧЕСНОМУ СВЯЩЕНСТВУ, ЧЕРНЕЦТВУ ТА ВСІМ ВІРНИМ
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Після днів посту й духовного смутку, що виник унаслідок смерті Господа Ісуса Христа, сьогодні, дорогі брати й сестри, наше віруюче серце переповнене духовною радістю, спричиненою воскресінням Спасителя. Це велика втіха, яка від апостольських часів упродовж багатьох століть клекоче цілющими джерельними водами у Православній Церкві. Святі апостоли, свідки чудес Христових та співучасники Його євангельських проповідей, були заздалегідь попередженні Спасителем про день Його світлого воскресіння, що мало відбутися після страждань і смерті. «Істинно кажу вам, – говорив ученикам Спаситель, –ви будете плакати та голосити, а світ буде радіти. Сумувати ви будете, але сум ваш обернеться в радість! (Ін. 16-20).
Радісну звістку про воскресіння Христове світові принесли не апостоли, найближчі свідки всіх Його трудів і подвигів, а жінки-мироносиці, які, коли минула субота, першими про це почули від ангела та побачили воскреслого Господа. Ми зустрічаємо святих жінок на вулицях сонного Єрусалиму. Дуже рано, коли ще темно, вони поспішають до гробу Господнього. Сумують, що при спішному похороні не мали змоги намастити тіло свого Вчителя пахощами, журяться тільки тим, хто відвалить важкий та великий камінь від входу в гріб. Нам відомо, що жінки-мироносиці мали велику любов до Спасителя. В одному із воскресних Євангелій нам подається описання про те, як Марія Магдалина, випередивши інших жінок, прийшла до живоносного гробу Господнього першою та побачила, що камінь віддалено. Тоді вона побігла до Симона Петра й до іншого апостола, що його Ісус любив, та й сказала: «… Взяли Господа із гробу, і ми не знаємо, де поклали Його (Ін. 20, 2). Після цього апостоли Петро та Іоан поспішили до гробу. Святий Іоан Богослов раніше апостола Петра прийшов, але не заходив у середину, чекав його. Апостол Петро перший ввійшов до гробу і побачив «пелени, що покладені лежать, а хустка, що була на голові Його, не з пеленами лежить, а на іншому місці, дивуючись тому, що сталося. Тоді увійшов й інший ученик, що перше прийшов до гробу, і побачив, і увірував (Ін. 20, 6-8).
Улюблені! Вникаючи глибше у зміст цієї євангельської події, погляньмо, що повчального для свого земного, короткочасного та гріховного життя ми можемо й повинні взяти в науку. Бачимо, якою великою була любов Марії Магдалини до Господа Ісуса, що своїм палким люблячим серцем серед темної ночі, переборовши страх, поспішала віддати останню шану Божественному Вчителю. Про воскресіння Його вона ще не знала, але йшла до Нього, покликана цією щирою любов'ю. Ми бачимо великий приклад любові та віри й Іоана Богослова, який, не побачивши Воскреслого Ісуса, увірував, що Він воскрес.
Як не любити Господа й не вірити в Нього, якщо Він, відповідно до слів апостола Іоана Богослова, «так полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ін. 3, 16). Христос, який приніс Себе в жертву в ім'я любові до людей, залишив нам свою проповідь любові. Яким божественним вогнем горять, яким небесним сяйвом іскряться слова Його про любов: «Заповідь даю вам, щоб ви любили один одного» (Ін. 13, 34). Знаючи про велику любов Господа до нас, як ми повинні відповісти Йому? Багато українців можуть сказати, що проявляють це почуття не тільки на словах, але й у ділах. Наша нація об'єдналася під час війни, і Господь допоміг нам об'єднати більшість демократичного світу для захисту України від ворога. Потрібно знати, що Спаситель є не тільки Богом любові, але й Богом правди, яка розпочинається з любові: «Милостивий Господь і праведний» (Пс. 114, 5). Нам, українцям, з Божою допомогою вдалося донести до більшості демократичного світу те, що з нами правда, яка не фальшива та не лицемірна, не брехлива, а щира. Нею ми й прихилили до себе більшість цивілізованого світу. Віримо у свою перемогу і в неї вірять наші закордонні друзі.
Важливою у служінні Богові є й віра, яка є не тільки теоретичним визнанням істинності та відомим твердженням, але й живим безпосереднім переконанням – «доказом речей невидимих» (Євр. 11, 1). Вона розширює наш кругозір, вказує розуму на нові надприродні істини, коли невидиме стає неначе видимим. Там, де є віра, там є й надія, якими ми перемагаємо скорботи. За дев’ятирічний період війни на нашій землі та особливо за останній рік повномасштабного вторгнення агресора в Україну з наслідками значних руйнувань міст та сіл, комунікацій, українці, на подив усього світу, продемонстрували свою мужність, згуртованість та терпеливість, вказавши на те, що їх неможливо перемогти.
Віруючі люди пам’ятають слова Спасителя, промовлені Ним перед стражданнями: «Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, не як Я хочу, а як Ти… Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!» (Мф. 26. 39,42). Зі стражданнями та труднощами сьогодні доводиться зустрічатися не тільки тимчасово переселеним особам, які залишилися без житла, але й тим, які втратили найрідніших, що поклали своє життя, захищаючи Батьківщину.
Шановні брати й сестри! Ми зараз живемо в страшний час - час війни, у якій ворог, що напав на нас, убиває славних захисників і захисниць нашої держави, жителів міст і сіл, невинних дітей. Від його зброї залишаються пораненими та скаліченими чимало українців, не тільки військових, але й цивільних. Молімося за тих, у кого загарбник забрав життя на полях боїв та на території мирних населених пунктів. Молімося за тих, хто сьогодні перебуває в госпіталях, за внутрішньо переселених осіб та біженців, що виїхали за кордон. Зустрівшись з бідою та стражданнями, патріотичний український народ об'єднався, щоб рішуче повстати проти ворога, який приніс у наш дім біль та сльози. Не тільки ми, українці, але й цілий світ захоплюється мужністю та героїзмом військових, незламністю нашого народу. Просімо Господа, щоб Він допомагав усім, хто вірно служить нашій країні, охороняючи їх. Благаймо Господа, нашу Небесну Заступницю Пресвяту Богородицю та всіх святих, щоб Україна здобула перемогу, щоб надалі збереглася єдність, щоб у мирі та злагоді українська влада та суспільство стали на ту правдиву дорогу, якою закликає прямувати Господь, дорогу відданої любові до Спасителя, якою йшли святі апостоли та жінки-мироносиці.
Сердечно вітаю всіх вас та ваші родини, шановні отці, монахи й монахині, незламні герої-захисники й захисниці, капелани, волонтери та лікарі, жертводавці, які складають чималі пожертви для війська, представники військової обласної адміністрації та обласної ради, районних, міських і місцевих територіальних громад.
Шановна й вірна паство! Вітаю вас зі світлим Христовим Воскресінням. Бажаю всім християнської радості та доброго здоров'я. Молю Спасителя, щоб подав вам велику милість та щедру благодать.
ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
Високопреосвященніший МАКАРІЙ,
Митрополит Львівський
УПЦ (ПЦУ)
ПАСХА ХРИСТОВА 2023 РОКУ БОЖОГО
м. ЛЬВІВ
