Давид говорить про Нього:
«Бачив я Господа переді мною завжди,
бо Він є по моїй правиці, щоб я не захитався» (Пс. 16,8).
ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!
Коли настала повнота часу, Бог явився світові в тілі, щоб відкрити предвічне життя Святої Тройці, спасти людство від гріха і смерті, торкнувшись Любов’ю людських сердець. Адамове гріхопадіння відкинуло людину від Бога, сотворіння відступило від свого Творця. Через згубний заборонений плід, який Адам, за порадою своєї жінки, необдумано скуштував, він перестав бачити Бога. Людська слабкість стала причиною того, що Бог назавжди закрився перед людиною, неначе за непроглядними хмарами, а Адам опинився на неозорих просторах землі. Однак перша людина не перестала споглядати у потьмарене над нею небо, вірила і надіялась на блаженство, на відновлення колишнього богоспілкування, і передала цю тугу за Богом своїм нащадкам. Скільки ж віри треба було мати, щоб не піддатися сумнівам щодо милосердя й любові Творця до Свого творіння! Віру, перед якою тьмяніють усі інші заслуги, Господь «праотців оправдав». «Які величні успіхи віри!», – співає Свята Церква в неділю Святих Отців. Результатом цієї віри стала спасенна роса Божественної любові, яка щедро вилилася на землю: «Так Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, … щоб світ спасся через Нього» (Ін. 3, 16-17). Таким чином, дорогою тривалого виховання промисел Божий вів за руку віруючу людину до спасенної Вифлеємської події, якою закінчувалися її тривожні тисячолітні блукання.
Ось такі головні біблійні спогади. Вони оживають у душі християнина тоді, коли він бачить Вифлеєм та його околиці. Дорогі й спасенні ці спогади для віруючих. Але й вони тьмяніють перед найвеличнішою євангельською подією, яка осяяла світ новим світлом, створивши Вифлеєму вічну велич і славу. Саме від цієї події весь світ наповнився «джерелом води, що тече у вічне життя» (Ін. 4,14). Древній Вифлеєм – «дім хліба» – подав таємничу і всенасичуючу поживу, якої ніхто ніколи не знав (Ін. 4, 32). Якщо християнин своїми думками й серцем звертається до тієї далекої в часі, але такої близької та дорогої його серцю минувшини, то його мимоволі вражає та простота, у якій знайшли собі місце Божественні велич та милосердя. Ця простота була закрита перед світом Ангелів і людей. І тільки в певний час стало зрозуміло, що наближається велична подія: надзвичайні обставини народження Пресвятої Богородиці, Її введення в храм, народження Іоана Хрестителя та багато іншого. Усе це свідчило, що незабаром настане щось досі дивне й небачене.
Першою дізналася про те, що скоро «засяє зоря від Якова» (Числ. 24,17), з’явиться довгоочікуваний, «прийде Примиритель» (Бут. 49,10), Пресвята Діва – майбутня Мати Спасителя, бо про це Їй благовістив Архангел Гавриїл (Лк. 1, 28-35). Згодом Ангел відкрив тайну втілення і праведному Йосифові (Мф. 1, 10-21). Це Благовіщення, яке було прийняте з безмежною відданістю й покорою волі Божій, сталося в домі Йосифа-обручника в місті Назареті, де жила Пресвята Діва.
Живучи в побожному чеканні, коли справдяться незвичайні провіщення ангельські, старенький Йосиф і Діва Марія йшли визначеною для них від Бога дорогою. Вони знали з пророкувань, що Спаситель світу має народитися в місті Вифлеємі на протилежному від міста Назарета кінці Палестини. Виконуючи наказ кесаря, вони вирушили у далеку дорогу. І ось «прийшов час родити» Пресвятій Діві. «І породила Сина Свого Первенця, і сповила Його, і поклала Його в ясла…» (Лк 2, 6-7). Нам, християнам, подана справжня картина Різдва Спасителя: печера з яслами, у них – Божественна Дитина, Яка сповита Богоматір’ю, біля ясел і Пресвятої Діви – старець Йосиф, волхви, пастухи й Ангели, які поклонилися Новонародженому і принесли свої дари.
Свята Церква так оспівує Вифлеємську подію: «Що принести Тобі, Христе, за те, що Ти з’явився на землі як людина для нас? Ті, що були Тобою створені, складають тобі подяку: Ангели – пісню, земля – печеру, степ – ясла, а ми – Матір Діву. Предвічний Боже, помилуй нас» (стихира вечірньої на Різдво Христове).
Дорога паство! Кожен, перебуваючи в Божих храмах під час Різдвяного Богослужіння, повинен задуматись над тим, як же і нам звернутися до народженого Спасителя і які нам, українцям, принести Йому молитви та подарунки. Я певен, що кожен хоче, щоб якнайшвидше закінчилася війна на нашій рідній Батьківщині, щоб не гинули наші рідні діти, чоловіки, батьки, щоб наша Україна стала економічно розвиненою державою, державою без корупції, щоб вона стала на правдиву дорогу, щоб правда проголошувалася не тільки устами політиків, можновладців та священнослужителів різного рівня й сану відповідно, але й відображалась у вчинках нашого земного життя.
Молюся і закликаю до щирої молитви Вас за тих, хто віддав своє життя за цілісність України, а також за тих, хто сьогодні її захищає й захищатиме її в майбутньому. Пам’ятаймо слова Христові: «Просіть – і буде вам дано, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам, бо кожен, хто просить, одержує, хто шукає – знаходить, а тому, хто стукає, відчинять» (Мф. 7, 7-8).
Прославляймо нашого Спасителя так, як прославляли Його Ангели: «Слава на небі Богові, і на землі мир, між людьми благовоління» (Лк. 2, 14). До цього ангельського хору нехай приєднаються наші віруючі серця та сповідуючі уста.
У свято Різдва Христового ми підносимося до ангельського служіння, стаємо вищими від самих себе, відкладаючи житейські турботи, а наші Різдвяні піснеспіви є продовженням тієї вдячної хвали Богові, яку почали у хвилину народження Спасителя світу на землі ангельські хори у Вифлеємі.
Ваші Високопреосвященства, Преосвященства, всечесні отці, Ваші родини та всі вірні УАПЦ! У ці Різдвяні дні духовної радості й церковного торжества сердечно вітаю всіх Вас із великим святом Різдва Христового й початком Нового 2017 року! Нехай у цьому році Господь подасть усім Вам міцне здоров’я, духовну радість, любов і всілякий добробут! Нехай мир і Боже благословення перебувають із Вами, Вашими родинами, з кожною людиною, яка чинить добро, і з нашою славною, квітучою Україною!
Радісних і щасливих свят!
РІЗДВО ХРИСТОВЕ 2017 РОКУ БОЖОГО
м. КИЇВ
Блаженніший МАКАРІЙ, Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель УАПЦ
