З 28 грудня по 2 січня 2015 року митрополит львівський Макарій разом із духовенством єпархії (о. Ігорем Бурмилом, о. Олегом Древняком, о. Андрієм Вересом, та о. Олегом Михаликом) вдруге відвідав зону АТО. Владика та наші священики були у містах Артемівськ, Констянтинівка, Волноваха, Маріуполь, Карлівка (12 км від донецького аеропорту), Сіверськ, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Новоайдар, Щастя, Сватово. На блокпостах і у військових формуваннях представники Львівської єпархії роздали 3 тонни гуманітарної допомоги, а це: тепле взуття, термобілизна, теплий одяг, а також продукти харчування, що пожертвували вірні Львівщини.
Варто зазначити і те, що ця поїздка мала за мету не тільки доставити гуманітарну допомогу, яку зібрала Львівська єпархія, але насамперед підтримати морально-духовний стан наших воїнів. Саме для цього в зону АТО було привезено мощі св. вмч. Меркурія з Успенського храму м. Львова. Владика Макарій разом із настоятелем храму митр. прот. Ігорем Бурмилом практично на кожному блокпості благословляли ними українських воїнів. Треба було тільки бачити з яким трепетом воїни приступали до цієї святині, дякуючи за таку щиру, духовну підтримку в переддень наближення Різдвяних свят.
Проминувши, наполовину зруйноване, м. Слов'янськ перша зупинка була у м. Артемівськ, де наша делегація мала цікаву зустріч з людьми, які проживають в окупованому м. Луганськ і спеціально приїхали на зустріч, поділившись тим, яке нелегке життя простих людей у цьому місті. Владика щиро благословив їх, запевнивши у тому, що наша Церква молитовно із ними, а жахіттю війни однозначно прийде кінець.
Перший день перебування на сході України видався надзвичайно плідним. Архиєрей разом із священнослужителями проїхали чималу відстань,
відвідавши багато блокпостів українського війська, роздаючи при цьому теплі речі та зимове взуття. Прямували до м. Волновахи, де базується Львівський прикордонний загін. Саме там виконує свою службу парафіянин (паламар) храму Преображення Господнього с. Вирів Михайлюк Іван. Владикою Макарієм та настоятелем храму о. Андрієм Вересом йому було передано "прапор Перемоги", освячений напередодні поїздки, з написаними побажаннями від дітей парафії. Тут нас запросили на нічліг, де кожен відчув гостинність наших воїнів, а також не прості умови в яких вони проживають.
Ранок наступного дня розпочався з панахиди за загиблими героями, що віддали своє життя за Україну, а також митрополит благословив воїнів на щасливе несення служби і повернення до рідних домівок.
Наступна зупинка - село Свобідне (6км від Волновахи), місце де майже 40 років тому проводив своє пастирське служіння владика Макарій. Ми - священики мали можливість спостерігати за тим, як владика просто оббігав такі знайомі йому місця: церква, в якій молився; старенький будинок, в якому проживав; намагався побачити і людей, з якими колись здружився і які підтримували його сім'ю у той час. Очі владики просто світилися від радості, коли ділився спогадами про майже півстолітнє минуле. "Ніколи б не подумав, що саме війна на сході України стане нагодою повернутися сюди???"
Другий день перебування в АТО видався не менш насиченим ніж перший. Важкий шлях з Луганщини на Донеччину, спілкування з військовими і роздача гуманітарної допомоги. На прохання наших доблесних воїнів владика зі священиками досягнув практично останнього блокпосту перед передовою,- село Карлівка ( 5км від с. Піски і 10км від аеропорту), де на нас
вже чекали військові. "Ви сьогодні перші та й мабуть останні!" - радісно вітали владику, адже наближався новий рік і напевне ніхто із воїнів навіть не сподівався на такий візит. До пізнього вечора проводилася роздача "новорічно-різдв'яних" (як вже назвали військові) подарунків. Чимало солдатів в адресу владики Макарія так і говорили: "До нас завітав святий Миколай".
Наступного дня на нас чекав добровольчий батальйон "Айдар". Це вже мала бути друга зустріч владики з бійцями цього батальйону. У містечку Новоайдар нас зустрів боєць Микола Греков (Грек), який супроводжував нас до відомого усім міста Щастя, де базується їхній батальйон. Варто зазначити те, що саме айдарівці брали активну участь у звільненні цього міста від сепаратистів, а також тепер гідно його захищають.
По дорозі у місто Щастя заїхали у село Дмитрівка, де відвідали надзвичайної краси бурштиновий храм св. вмч. Пантелеймона. Ікони у цьому храмі прикрашені бурштином. Помолившись, відправилися дальше.
Саме перебування в "Айдарі" заслуговує на окрему увагу. Перше, що треба сказати, охороняють місто дійсно відважні воїни, адже воно знаходиться практично на передовій. Запам'ятався, чи не найбільш вживаний, вислів: "Щастя є, - це Україна!" Владику Макарія і священиків просто вразив патріотизм воїнів батальйону, з яким вони готові іти до перемоги, а вона згідно їхніх слів "не за горами". Приємною стала зустріч з отаманом українського козацтва "Академії козацтва" полку ім. Кондратія Булавіна "Щастя-Січ" п.Ткаченко В.Н., який розповів владиці коротку історію Луганського козацтва і запевнив, що козаки на Україні ще не перевилися і дадуть гідну відповідь всякому ворогу, який буде загрожувати нашій державі.
Бійцям батальйону "Айдар" владикою Макарієм передано теплі речі, взуття, а також те чим, мабуть, найбільше зраділи наші воїни - прапор України, з написаними побажаннями від дітей нашої Церкви. Айдарівці пообіцяли нам, що саме цей стяг буде майоріти у звільненому Луганську і дійсно стане прапором Перемоги України.
У місті Щастя владика також зустрівся із бійцями 80 аеромобільної бригади, що базується у місті Львові. Хлопці дуже раді були побачити львівського архиєрея, який завітав до них напередодні Різдвяних свят. Як годиться, владика благословив українських воїнів, побажавши щасливого повернення до своїх осель.
Так закінчився незабутній останній день 2014 року...
Вже у новому 2015 році, по дорозі до дому, відвідали 24 ремонтно-евакуаційну бригаду з м. Золочева і зенітно-артилерійську бригаду, що знаходяться у м. Сватове. Це також була не перша зустріч владики з солдатами цих бригад. Воїни були приємно вражені такому візиту. Тільки під вечір, з пустим мікроавтобусом, але з повним багажем незабутніх вражень, вирушили у далеку дорогу до Львова.
Кілька добрих слів треба сказати і про нашого водія Ігоря Малетича, який на власному мікроавтобусі переїхав з нами понад 3000 кілометрів важкої дороги. Владика навіть жартома назвав його "добрим самарянином", бо неодноразово в дорозі йому доводилося зупинятися і надавати допомогу тим, які через ожеледицю потрапляли в аварійну ситуацію.
Мабуть кожен із нас, хто разом із нашим архиєреєм відвідав у ці дні східні області України, вже по іншому буде дивитися на карту. Надзвичайно багата українська земля, а скільки на ній вже пролито крові, зруйновані будинки, страхом змучені прості люди, молоді хлопці, яким зі зброєю в руках доводиться захищати свою Батьківщину - Україну; і все це ми бачимо у 21 столітті.
Вічна слава героям України!!!
митр. прот. Андрій Верес
