«І коли Ісус скінчив слова ці,
народ дивувався вченню Його,
бо Він учив їх, як Той, що має владу,
а не як книжники і фарисеї» Мф.:7;28-29.
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, дорогі браття і сестри, Церква по своїх святих канонах і богослужбових уставах пропонує нам задуматися і розважити над уривком із Святого Євангелія від Матфея, у якому чуємо історію про оздоровлення слуги капернаумського сотника. І для того, щоб краще зрозуміти суть цієї розповіді потрібно думками перенестися у той час, у місто Капернаум і стати серед тих людей котрі оточували Ісуса Христа, слухали Його слова, і на очах яких відбувалися оздоровлення багатьох недужих.
Отже, місто Капернаум знаходилося на березі Галилейського , або Генісаретського, або Тиверіадського озера, (всі ці назви одного озера або моря як його називали місцеві жителі), це місто через яке проходили торгівельні шляхи в усіх напрямках, це середина дороги між країнами сходу і заходу. Можна із впевненістю сказати, що там проживали або якийсь час перебували люди усіх верств населення, різних культур і багатьох національностей тогочасно-відомого світу. І, напевно саме тому, тут поселився Ісус Христос після Назарету (Мф.:4;13), Він дуже любив його і називав «Своїм містом» (Мф.:9;1). Тут вперше пролунали слова «Покайтеся бо наблизилося Царство Небесне» (Мф.:4;17), тут Ісус заплатив у чудесний спосіб податок на храм (Мф.:17;24), тут жили ап. Петро і Андрій, і тут Господь зцілив тещу ап. Петра, що лежала в гарячці (Мф.:8;14-15, Мр.1;29-31). В Капернаумі Він зцілив розслабленого (Мф.:9;2-6) і покликав до апостольського служіння митаря Левія (Матфея), тут у синагозі Він вигнав духа нечистого і вчинив багато інших чудес, виголосив багато притч і повчань. А також оздоровив слугу римського сотника, про, що ми чуємо нині. І вістки про все це, у прямому розуміння цього слова, розходилися по всьому світу, бо багато подорожуючих вражені словами і ділами Господніми розповідали про них у себе на Батьківщині. «Бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї» (Мф.:7;28-29).
І так, дорогі браття і сестри, ми з вами знаходимося зараз серед тих людей, що прийшли до Ісуса Христа послухати слів Його, або отримати певну ласку від Бога. Бо люди між собою говорять: «Те чого не знаєш – запитай у Ісуса і Він скаже, або те, що лікарі не в силі Христос оздоровить.». І справді повстає перед нашими очима картина: підходить до Ісуса Христа у супроводі воїнів сотник римського війська і починає розмову. Ми очікуємо, що зараз почнуться якісь випитування, наприклад: «про, що ви тут говорите», або «чому збираєтесь у такій великій кількості, чи не підбурюєте народ?», чи таке інше. А виходить навпаки. Римський воїн!, сотник!, звертається із благанням!, і то не для себе, а для слуги! Хіба це не диво? «Господи! Слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає.» Проте ми бачимо, що Господь, на це реагує спокійно і так ніби між іншим говорить: «Я прийду і зцілю його.». А у нашому розумі і серці виникають думки: «Як можна? Не знаючи ні людини, ні хвороби, ні її причини, ні часу, ні навіть місця проживання так просто говорити: «Я прийду і зцілю його.»». І ще більше нас дивує подальша розмова, яка повертається у зовсім інше, ніж ми сподівалися, русло. Як на нас, то цей сотник мав би домовлятися про час і місце, а не говорити дивні речі: «Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під мою крівлю; але промов лише слово і одужає слуга мій; бо і я людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному – іди, і він іде, а другому прийди і приходить, і слузі моєму – зроби це і робить.» Та навіть Христос, як написано: «…здивувався…».
І ось тут, дорогі браття і сестри, коли Господь наш Ісус Христос починає говорити у нашому розумі і серці все стає зрозуміло: «Істинно кажу вам, і в Ізраїлі Я не знайшов такої віри. Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; а сини царства вигнані будуть у тьму надвірню, там буде плач і скрегіт зубів.» Такі слова може сказати тільки Той, Хто уже в той час знав про утворення, розбудову і розповсюдження Церкви, про проповідь Євангелія по цілому світу, про спасіння багатьох і про велику кількість тих яких тепер називають святими. Воістину перед нами стоїть Творець неба і землі, і всього, що наповняє їх – Вічний Бог у людській природі. Той Хто дійсно має владу і силу сказати так просто: «Я прийду і зцілю його.». Той Хто вислуховує прохання і молитви усіх: і зі сходу і з заходу, і чоловіка і жінки, і старого і молодого і навіть дитини. Усіх у кого серце чисте і добре. Бо «серцем чистим і смиренним Ти не погордуєш.».(Пс.50)
Отож, дорогі браття і сестри, повертаючись до сьогодення пам’ятаймо, що Господь наш Ісус Христос і є Сущим Богом для якого немає ні минулого, ні теперішнього, ні майбутнього: «Він Той,що є».
І як тоді так і зараз Він слухає наші молитви і прохання, але не всі ми звертаємось до Нього з такою щирою вірою як у капернаумського сотника. Або якщо і звертаємося з вірою то дуже часто у першу чергу просимо для себе різних благодіянь, а вже потім для когось. Або якщо приходимо у храм на богослужіння то надіємося, і у більшій мірі покладаємося, лише на свою молитву, а молитву Церкви не використовуємо. Тобто забуваємо подати списочок імен своїх рідних і близьких на Святу Літургію, щоб священик і вся церква помолилися разом із нами за їхнє здоров’я чи інше прохання по потребі. Тож закликаю усіх – моліться один за одного, просіть у Бога ласки для своїх рідних і ближніх, і по тому інші будуть бачити християнську любов між вами, і будуть прославляти Отця нашого Небесного. Бо інакше, коли забудемо про Бога, і про молитву і турботу за ближніх своїх, чекає нас участь Капернаума, про якого говорив Сам Господь: «І ти Капернауме, що піднісся до неба, спадеш до пекла, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до цього дня, але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде у день суду, ніж тобі.». І справді, зараз від попередньої слави і величі Капернаума не залишилося майже ніяких слідів. Сьогодні там залишаються кілька рибацьких будинків і залишки міста, що поросли чагарниками.
Дорогі браття і сестри, працюймо на духовній ниві свого життя, очищаймо душу від бур’янів байдужості і гріховності, збагачуймо себе добрими ділами на славу Божу. І з ласки Божої, як настане час будемо збирати урожай у Царстві Небесному. Амінь.
