25 липня 2021 р. у селі Нагірне біля церкви, де встановлено пам'ятний знак, як і щороку, було відправлено панахиду за односельцями, які трагічно загинули під час спалення села польськими шовіністами 24 липня 1944 року.
В цей проміжок часу у селах Галичини утворилося безвладдя. Німецька окупаційна влада відступила, а совєти ще не встигли прийти. УГВР, що була проголошена 12 липня у селі Сприня ще була безсила перебрати владу у свої руки. Таким положенням скористалися польські шовіністи, сподіваючись на підтримку Радянського Союзу, захотіли відновити Річ Посподиту, тобто Польську державу. У селах, де проживали поляки, утворюються боївки Армії Крайової, які переслідують свідомих українських громадян. Так 15 липня у с. Крукеничі була замордована у власному будинку дружина о. Петра Чавса Емілія. Священникові чудом вдалося залишитися живим. 28 липня цього ж року бандою АК було затримано біля хутора Слабаш трьох греко-католицької священників: о. Миколу Мацюка, о. Петра Саноцьког та о. Володимира Радоша. Зв' яза них колючим дротом на фірі їх завезли до Мостиськ на Закостілля. Там над ними жорстоко познущалася і замордували, зривши у рові, поблизу дороги. Такий випадок, неменш жорстокий, стався у селі Пакість, тепер Нагірне. Серед білого дня у час жнив, коли все працездатне населення вийшло у поле жнивувати, а залишились малі діти, породілі та старі немічні люди, на село набігла озброєна боївка із с. Пнікут і з криком "бій і паль кабанув" почала вбивати людей і палити будівлі. Внаслідок такого вандальського набігу згоріла частина села і було вбито понад 20 осіб мирного люду.
" Мало залишилося очевидців цієї трагедії, але в пам'яті людей вона жива і буде жити довго" - такими словами розпочав свою промову о. Всеволод. Наголосив також , щоб були пильними, не надіялися на "доброго" сусіда.
Спогадами про цю подію поділилась пані Ольга Петришин, родом із цього села, а нині мостичанка . Розповіла вона про високий патріотичний дух громади цього села про вагому діяльність місцевого осередку " Просвіти", про добре зорганізований хор, про діяльність позичкової каси.
Мав слово і голова Мостиської міської оргнізації Конгресу Українських Націоналістів Зеновій Мазуркевич. У своєму виступі він згадав про українсько- польські відносини, починаючи від Берестейської унії 1596 року. Не все гладко складалося між сусідніми державами, багато було підлості, зверхності, ошуканства зі сторони поляків до українців. Внаслідок чого було пролито ріки крові, як з однієї так і з другої сторони.
Також виступаючий прочитав уривок вірша Івана Франка "Ляхам"
"Братаймося, ляше, та щиро,
Громадою, ділом і миром,
Братаймось, як з рівними рівні,
А не як пани і піддані
Користі хай в'яжуть нас спільні,
А не пересуди погані.
І кожний на своєму полі
Для себе і жиймо й працюймо
Для власного щастя і долі!
Рятуймось в біді, та тямуймо
Докладно слова ті хороші:
"Брат братом, а бриндзя за гроші".
І на сам кінець гурт "Майдан" виконав дві пісні: "Ой чого ти почорніло" на сл. Тараса Шевченка про битву під Берестечком та повстанську пісню " Машерують вже повстанці".
Присутні на цьому заході один одному щиро подякували за активну участь та добре його проведення.
За матеріялами ресурсу:
