У храмі на честь Святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого, що знаходиться на дзвіниці Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря, 2 лютого 2024 року відбулося наречення намісника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври архімандрита Авраамія (Лотиша) на єпископа Бориспільського, вікарія Київської єпархії, якого сьогодні було обрано на засіданні Священного Синоду.
Обраний на архієрейське служіння архімандрит Авраамій звернувся до Предстоятеля Блаженнійшого Митрополита Київський і всієї України Епіфанія та єпископату зі ставленицьким словом:
«Ваше Блаженство, Блаженніший владико та милостивий отець! Богомудрі архіпастирі Церкви Христової!
Промисел Божий через зволення Вашого Блаженства і Священного Синоду закликав мене до служіння в сані єпископа — найвідповідальнішого послуху нашої Святої Православної Церкви. Цілком визнаю справедливість слів святих отців про єпископа, що «не сам собою і не через людей приймає він своє служіння громаді віруючих, і не з марнославства, але виключно з любові Бога Отця і Господа Ісуса Христа» (з Послання святого Ігнатія Богоносця до Філадельфійців).
Сьогодні обурюють мене хвилювання душі і сум’яття серця при одній тільки думці, що я незабаром буду причетним до архієрейського сонму і ступлю на шлях несіння хреста нового, ще невідомого мені служіння. На згадку приходять слова Симона Петра, що припав до колін Ісуса і сказав: «Вийди від мене, Господи, тому що я людина грішна» (Лк. 5:8).
Але також сприймаючи заклик до єпископського служіння, інакше тепер осмислюю слова апостола Павла: «Все можу в Христі, що зміцнює мене» (Флп. 4:13).
Той, хто перебуває на цьому високому служінні, повинен завжди виявляти любов Христову, входити в становище кожного пасомого, співчувати йому, розділяти з ним скорботи.
Втішає мене зараз надія на допомогу Пастиреначальника Христа і тверда віра в те, що Він Сам обирає (Ін. 15:16) і Сам подає Свою благодать, яка, за словом Божим, зверненим до апостола Павла, звершується в нашій немочі (2 Кор. 12:9). Молюся до Господа, щоб і на архіпастирській ниві Він не відвертав обличчя Свого від мене, як не залишав Він мене Своєю допомогою і в моєму пастирському служінні.
Опіка Божа про мене, грішного, виявлялася і через благочестивих наставників, яких Господь посилав на моєму шляху. Вони були для мене прикладами справді християнського життя, даруючи великий пастирський досвід.
У стінах Києво-Печерської Лаври проходило і проходить моє чернече життя та служіння. Премудрий Промислитель на початку монастирського послуху вів мене шляхом нових випробувань, нового духовного досвіду і щоразу, з вдячністю Богу, повторюю слова псалмоспівця: «Ти не залишаєш тих, що шукають Тебе, Господи» (Пс. 9:11).
Низький уклін і моїм батькам, які з дитинства привчали мене до любові до Бога і прикладом домашньої Церкви зміцнювали в мені віру християнську.
Тепер, стоячи на порозі вже архіпастирського служіння, цілковито вручаю себе милостивому заступництву Пресвятої Богородиці і сподіваюся на молитовне предстательство перед Богом і Спасителем нашим Ісусом Христом преподобних отців Печерських, Антонія та Феодосія, засновників Святої Лаври. В особливий час покликаний я до служіння єпископом. Коли наша рідна Батьківщина знаходиться в тяжкому стані війни з боку агресора і стікає кров’ю перед цими страшними випробуваннями. І від єпископа залежить багато не тільки в богослужбовому послуху, а й солідарності зі своїм багатостраждальним народом та нашою улюбленою Україною.
Смиренно прошу Вас, Ваше Блаженство, і вас, богомудрі і боголюбиві архіпастирі, при покладанні своїх рук на мене, грішного, піднести святительські молитви до Господа нашого Ісуса Христа. Нехай зробить Він мене гідним сприймачем благодаті, що посилається Ним в Таїнстві архієрейської хіротонії, щоб моє архіпастирське служіння стало жертвою, угодною Богові і душеспасительною для мене і врученої пастві, і послужило на славу Церкви Христової».
Завершився чин наречення уставним многоліттям.
Пресслужба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ)
