Газета "Успенська Вежа", № 2/2021
Тетяна СЛОТЮК, доцент кафедри української преси ЛНУ імені Івана Франка
З дня народження дитини батьки намагаються усіляко убезпечити її, запобігти неприємним ситуаціям і оберігають як найдорожче у житті. Одним із способів захистити свою дитину батьки вважають – охрещення. Таким чином хочуть надати Божий захист і підтримку малюкові, аби він ріс під Божим благословенням та опікою. Є ж батьки, які не надають цьому таїнству особливого значення, більше сприймають це як традицію не обов’язкову до виконання.
Різна сила віри впливає прямо чи опосередковано на рішення щодо долучення дитини до Церкви Христової. Але ті, хто свідомо охрещують дітей і живуть не лише формальним християнським життям, знають, що через таїну хрещення можемо бачити відкриті небеса, через які прийде спасіння, через хрещення людина стає християнином і отримує здатність покаятися.
Хрестини – це, по суті, перша зустріч дитини із церковними таїнствами та вхід у духовне життя. Важливо розуміти як батькам, так і дітям, що означає це таїнство, яка його сутність і потреба для людини, у чому полягає небезпека для нехрещених людей та що входить в обов’язки хрещених батьків, які мають стати духовними провідниками і наставниками для дитини, – про це розповів нам протієрей Миколай ГЕЛЕТЮК з церкви Успіння Пресвятої Богородиці (с. Коршів, Івано-Франківщина).
На першому місці – віра, а вже потім – хрещення
- Хрестини – це обряд традиції чи таїнство?
– Хрещення – це таїнство, бо Господь говорить: «Хто не народиться від води і Духа Святого, той не може мати життя вічне». При хрещенні людина народжується до нового життя з Богом. Прикро, бо часто це зводиться до традиції, мовляв, народилася дитина, отже потрібно її охрестити.
- Що означає таїнство хрещення для дитини та її батьків? Для чого його приймати?
– Людина, у якому б віці це не було, – у дитячому чи зрілому, у хрещенні народжується до нового життя, до життя з Богом. Дитина приходить у цей світ через фізичне народження від своєї матері, а для того, щоб вона унаслідувала життя вічне з Богом, вона народжується від Матері Церкви у купелі хрещення. Печать Духа Святого, яка дається при таїнстві хрещення і миропомазанні, засвідчує, що немовля пропечатане Божим знаком і стає дитиною Божою, а не лише своїх батьків. Святі отці акцентують увагу на тому, що у купелі хрещення омивається первородний гріх.
Навернений у християнство сатаніст у відеоролику, який є доступний у мережі Інтернет, оповідає, що біси надають надпотужну силу тільки тому, хто ніколи не був хрещений і вони можуть співдіяти над такою людиною значно легше, ніж над тією, яка охрещена. Біси мають більшу владу над тими людьми, які не мають печаті Духа Святого.
Тому церква вважає, що навіть через це варто приймати хрещення і миропомазання у дитинстві, щоб отримати ангельський захист.
- Чи можуть нехрещені батьки похрестити свою дитину?
– Так, вони можуть охрестити свою дитину, але не можуть самі бути хрещеними батьками. За радянських часів часто траплялося таке, що бабуся охрещувала онуків, хоча їхні батьки були нехрещені.
- Коли найраніше можна похрестити дитину?
– Раніше восьмого дня після народження не можна. Єдиний виняток – це загроза смерті. У такому випадку звершується коротка формула хрещення і навіть медсестра може здійснити її, щоб дитина не померла нехрещеною. Але коли дитина цілком здорова, то поспішати немає потреби.
Ми маємо прообраз хрещення – це обрізання Господнє. У Старому Завіті хлопчиків обрізали не раніше восьмого дня, відповідно, і згідно з Новим Завітом, немає потреби хрестити дітей раніше.
- Якщо обрізання Господнє – прообраз хрещення, то як трактувати Хрещення Ісуса Христа у ріці Йордан?
– Іван Хреститель звершував хрещення на покаяння, закликав: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Боже». І ті люди, які занурювалися у річку Йордан, приймали хрещення на покаяння. А коли прийшов Христос, Іван сказав: «я хрещу вас водою на покаяння, а Той, Хто прийде після мене, сильніший за мене; Йому я недостойний нести взуття; Він вас хреститиме Духом Святим і вогнем». Господь був без плями гріха, він увійшов у воду Йордана, щоб освятити її, а не очиститися.
- Під час хрещення дитині одягається на шию хрестик. Чи обов’язково ходити з ним завжди?
Коли людина носить хрестик, це свідчить про те, що вона має гідно нести хрест земного життя. Друге значення хреста – це символ віри у Христа розп’ятого. Прикро, коли люди носять його як амулет, талісман чи прикрасу. А ще дивно, коли людина цінує хрестик за його матеріал, а не сутність. Якщо він золотий, то шкода загубити, а як дерев’яний – нічого страшного. Для християнина хрест святий тому, що він окроплений кров’ю Господа нашого Ісуса Христа. Ношу його на собі тому, що я вірю у Бога.
Благодать Святого Духа може пробудити до покаяння навіть найбільшого грішника
У деяких релігіях прийнято приймати хрещення, коли людина вже досягла певного віку і свідомо обирає ту чи іншу релігію, чи навпаки – відкидає релігію батьків. Ісус Христос був охрещений вже у дорослому віці, відтак постає питання про те, чому тоді у православ’ї вважається, що потрібно якомога швидше похрестити дитину?
– До шостого століття людей хрестили здебільшого у дорослому, зрілому віці. У православ’ї опираємося на те, що дитину потрібно охрестити раніше, щоб омити її від скверни первородного гріха у купелі хрещення і водночас надати дитині запоруку спасіння, щоб долучилася до Церкви Христової, хоч і несвідомо. Це можна порівняти із деревом, якому прищеплюють пагінець, який свого часу принесе плід. Так і дитина, вона народжується, ми хрестимо її і прищеплюємо до дерева, яке зветься Церква, з надією, що цей пагінець принесе свого часу добрі плоди.
Спочатку ми хрестимо дитину, а вже тоді сподіваємося, що вона увірує. Навіть такі святі, як наприклад, Василій Великий, Іоан Золотоустий чи Григорій Богослов народилися у християнських сім’ях, але хрещення приймали у зрілому віці, і це було четверте століття. З часом традиція установилася так, що дітей почали охрещувати немовлятами.
Варто зазначити, що традиції, коли хрестили людей у дорослому віці, можливо, були кращими, бо зріла людина – робила це вже свідомо. У Євангелії є такі слова: «Хто увірує і охреститься, той буде спасений». Тобто на першому місці – віра, а вже потім – хрещення.
- У цьому процесі дитина – підневільна і батьки роблять за неї вибір, чи правильно це?
– Все ж таки людина не є безневільна зовсім, адже коли досягає певного віку, вона вправі сама спрямовувати свою волю і віру, що здебільшого і стається. Те, що роблять батьки, виправдовуємо тим, що прищеплюємо дитину до дерева Христового і віримо, що вона буде добрим християнином. Однак, якщо дитина виросте і цього не захоче, а ми маємо такі непоодинокі випадки, то ніхто його не може врятувати і навернути до віри, окрім Бога.
Важливим чинником формування духовності є процес виховання
- Під час чину хрещення відбувається таїнство миропомазання. У догматичному визначенні миропомазання є таїнством, через яке новоохрещеній людині подається Дух Святий. У яких ще випадках присутнє це таїнство?
– У православній церкві ці два таїнства відбуваються в один день. У Римо-католицькій церкві – це різні чини. Але у обидвох випадках печать дару Духа Святого звершується лише раз у житті. Благодать Святого Духа може пробудити до покаяння навіть найбільшого грішника.
- Скажіть, будь ласка, які особливі елементи потрібні для хрещення дитини? Для чого губка для омивання?
– Крижма як один з основних елементів – це біле полотно як символ чистоти і непорочності. Дитину приймають з купелі хрещення у крижму. Зазвичай її зберігають впродовж усього життя. Є регіони, наприклад, на Гуцульщині, де з цього полотна шиють сорочку, а потім ще і хоронять у тому одязі цю людину. Це дуже символічна традиція, бо людина має постати перед Богом у білому одязі, який вона отримала при таїнстві хрещення.
Губкою для омивання протирають після миропомазання, аби змити миро, щоб воно не було осквернене.
- Зістригання волосся під час Хрещення – у чому суть цього ритуалу?
– Я не можу сказати, що це обов’язковий і невід’ємний ритуал під час Хрещення. Трапляється, що у дитини немає жодної волосинки на голові. Значення цього ритуалу полягає у паралелі, коли постриг приймають монахи.
- Достатньо при хрещенні лише полити голівку, ручки і ніжки маляти чи обов’язковим є занурення повністю у воду, будьмо відвертими, не завжди теплу? Як такий стрес впливає на духовність маляти?
- Немає потреби охрещувати дитину через повне занурення. На духовність це ніяк не впливає. Сьогодні під час хрещення занурюють лише голову або трикратно поливають водою. Значення має те, чи дитина увірує, чи батьки докладуть достатньо зусиль для того, щоб прищепити і вселити у серце дитини любов до Бога. Важливим чинником формування духовності є процес виховання.
- Вивід жінки після пологів у церкві – коли він відбувається? Чи обов’язково проводити його перед хрестинами чи можливий у день таїнства?
– Вивід відбувається на сороковий день, бо жінка до того часу ще не очистилася від пологів. Можна все робити у один день, якщо дитину хрестити пізніше. Наприклад, на Гуцульщині, дітей хрестять у півтори-два місяці після народження. А у мене на парафії люди дуже швидко хрестять, відразу після виписки з пологового. У таких випадках в один день відбувається чин Хрещення, а вивід матері – пізніше. Жінка приходить до церкви з дитиною вже без супроводу хрещених батьків і ми заводимо жінку до церкви.
- Скільки пар хрещених батьків беруть участь у таїнстві хрещення?
– Часто батьки беруть декілька пар, але лише одна пара бере участь у самому таїнстві і вся відповідальність за дитину на ній.
- Хто не може бути хрещеними батьками?
– Не можуть бути нехрещені й ті, які перебувають у стані смертного гріха (наприклад, хрещений тато живе зі своєю жінкою, але не у шлюбі). І, звичайно, подружжя не може бути хрещеними батьками, бо духовне родство вище плотського.
Батьки, обираючи хрещених, мають зважати не на статки, а на духовність цих людей, які мають усвідомлювати покладену на них відповідальність.
- Чому у народі кажуть, що не можна відмовлятися, коли просять бути хрещеними батьками, мовляв: «Не можна відмовлятися від Хреста»? Чи має це релігійне підґрунтя?
– Це більше народне, ніж релігійне і якщо людина відчуває, що не може взяти на себе цієї відповідальності, вона цілком може відмовити.
- Чи може бути похресник/похресниця матері хрещеними батьками для немовляти?
– Можна. Цілком. Чому ж ні?
- З якого віку можна вже бути хрещеним батьком/матір’ю?
– Раніше 14-річного віку не можна.
- Які обов’язки хрещених батьків?
– Хрещені батьки мали би, перш за все, молитися за цю дитину, при зустрічі настановляти її на дорогу християнського благочестя, проводити моральні та настановчі бесіди. Восприємники (хрещені батьки. – авт.) – це ті, хто прийняли дитину з купелі хрещення і несуть відповідальність перед Богом за неї.
Нерідко трапляється, що хрещеними батьками стають випадкові люди, які не мають практикуючого життя у християнстві і не мають міцної віри. Хрещені батьки не тільки мають приходити на День народження з дарунками, але їхній обов’язок полягає у тому, щоб мати духовну опіку над цією дитиною. Коли священник звершує таїнство Хрещення він запитує: «Чи зрікаєшся ти сатани та від усіх справ його, та від усіх слуг його, та від усього служіння йому, та від усякої гордині його?», то відповідає не дитина, а хрещені батьки зрікаються за неї. І обіцянку служити Христу за своїх похресників теж дають вони. Але коли хрещені батьки не докладають ніяких зусиль до того, щоб дитина жила духовним життям, у такому випадку це лише дотримання традиції і нічого більше.
Обов’язок полягає у тому, щоб мати духовну опіку над цією дитиною
- Де має стояти у церкві нехрещена людина, так звані оголошені?
– Храм складається з трьох частин: найосновніша частина – вівтар, середня частина храму – де стоять вірні, і притвор – де, як правило, стоять оголошені. Якщо у храмі є оголошені і священник про них знає, на літургії у Єктенії промовляє: «Оголошені вийдіть» і вони мають вийти, бо далі літургія має провадитися для вірних Церкви Христової.
Наприклад, я не бачу проблеми у тому, що оголошені стоять у середній частині храму, але коли звучать слова священника, щоб оголошені вийшли, вони мають вийти. Те, що така людина стоїть у середині храму, гріха немає, але коли він не хоче вийти – це вже гріх.
- Чи траплялися випадки, щоб до Вас приходили на охрещення дорослі люди? Що спонукало їх прийняти хрещення у дорослому віці?
– У моїй практиці були такі випадки. На території моєї парафії є пансіонат для соціально незахищених, де я служу щочетверга. У цьому закладі є люди, які переважну більшість свого життя провели у в’язниці, або в інтернатах як люди з інвалідністю. Коли виявляється, що хтось з них нехрещений, але хоче прийняти хрещення, проводжу з ними декілька огласительних бесід, а коли бачу, що людина вже готова до хрещення – ми звершуємо це таїнство. Траплялися випадки, коли молоді люди хотіли одружитися, а хтось з них неохрещений. То спочатку ми готували таких людей до хрещення, а потім до таїнства шлюбу. На Західній Україні таких випадків мало, більше – на Сході. Неправильно хрестити людину лише тому, що вона символічно хоче відбути це таїнство.
У наш час у великих містах трапляється так, що люди приймають хрещення у зрілому віці. Але перед цим потрібно провести огласительні бесіди. Помилкою буде відразу за бажанням людини її охрестити, не надавши перед тим можливості дізнатися більше про віру Христову, про Церкву і завдання християнина. Коли після таких розмов і пояснень священника у людини дозріла віра і утвердилося бажання прийняти Христа у своє життя, як месію, як того, хто прийняв людську плоть, прийшов у цей світ заради нашого спасіння, він у це увірує, сповідує і хоче бути послідовником Христа через таїнство Хрещення, тоді таку людину вже можна хрестити.
Головне, щоб була віра, а не просто бажання чи близьких людей. Людина має сказати: «Так, я цього хочу, бо я возлюбив усім серцем Христа, мені до серця Його вчення, я хочу йти за Ним, я хочу бути дитиною Божою, хочу творити Його волю, маю апетит духовний, хочу знати про Христа, хочу пізнати Його, жити з Ним і з’єдатися». От коли є таке бажання і розуміння, то таку людину навіть у зрілому віці потрібно хрестити.
- Що спонукало цих соціально-незахищених людей прийняти хрещення?
– У таких людей по-різному складалися долі: одних залишили у пологовому відразу після народження, опісля вони проживали у різних інтернатах. Є дві категорії людей, які зголошуються до хрещення. Перші – тільки на словах готові до цього кроку, але коли чують про те, що потрібно пройти підготовку, прослухати ці огласительні бесіди, не бажають докладати зусиль. А є друга категорія – ті, що побували у виправних закладах, аналізують своє життя, розкаюються у гріховному житті і хочуть прийняти хрещення. Однак хочу наголосити, що не можна це робити спонтанно, інакше це – злочин. Потрібно довго працювати, настановляти і ні в якому разі не поспішати.
- Якщо людина хоче стати православною, але вже хрещена, скажімо, у католицькій чи протестантській церкві, чи має вона охреститися вдруге вже у православній церкві?
– Якщо у греко-католицькій церкві, то перехрещувати немає потреби, так і щодо протестантської церкви, і залежно від того чи звершена правильна формула хрещення. Коли промовляються слова: «Охрещується раб Божий во імя Отця, і Сина, і Святого Духа», – така людина не потребує перехрещення і тоді звершується тільки миропомазання – печать дару Духа Святого. Якщо це формула як у Свідків Єгови, то таку людину треба перехрещувати.
Є й інший варіант, коли людина, будучи православною, пішла у протестантську церкву, а потім хоче знову повернутися у православ’я, то звершується акт відречення. А щодо православних і католиків, то вони мають однакову формулу хрещення, відтак повторювати цей чин немає потреби.
- Трапляється, що при хрещенні дитина отримує інше ім’я, ніж у свідоцтві про народження. Має це вплив на подальше життя, долю дитини?
- Хтось казав із святих отців: «Яке ім’я — таке життя». Дуже важливо при наданні імені звертати увагу на те, що це ім’я означає. Почитати про святого, на честь якого ми хочемо назвати свою дитину. Дуже прикро, що багато батьків при виборі імені керуються фільмами.
- Наприклад, хлопця назвали Робертом, а похрестили Іваном, чи має це вплив на подальшу долю?
– Треба, щоб ця дитина знала, що вона хрещена Іваном. Бо хрещене ім’я є ключем між нами і Богом. Він постане перед Богом як Іван, хоча й у світі буде як Роберт.
- То чим має християнин керуватися при виборі імені?
– Може керуватися днем, коли дитина народилася. Тобто свято — перед тим, після того, у день народження дитини. Важливо читати про життя святих. Зараз вже рідко так роблять, але можна називати дітей на честь дідуся чи на честь бабусі, головне, щоб це було християнське ім’я.
