Ми урочисто святкуємо велике свято Преображення Христове, чи, як кажуть у народі, свято Спаса. Чому ж свято Преображення Христове зветься Спасом?
Господь наш Ісус Христос став нашим Спасителем, коли Він Своїми стражданнями, смертю та воскресінням здобув Божественну славу нашій людській природі, спас її від гріха, а свято Преображення є найбільш яскраве провіщення цих спасенних для нас подій з Його життя.
Ісус сподобив деяких учнів Своїх бачити Його божественну велич і славу. Серед учнів Христа було троє, яких Він найбільше любив. То були Петро, Яків та Іван. Будучи в Галилеї, Христос взяв їх із собою, пішов на гору Фавор і став молитися. Під час молитви Ісус змінився на очах апостолів: Його обличчя раптово перемінилося і засяяло, як сонце, а одяг побілів, як сніг. І з'явились Мойсей та Ілля, і розмовляли з Ним. І озвався Петро до Ісуса: "Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі". Коли він це говорив, хмара ясна закрила їх, і голос з хмари почувся: "Це - Мій улюблений Син, що Я Його вподобав: Його слухайте". Почувши це, попадали учні долілиць і полякалися. А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: "Устаньте, не страхайтеся". Звівши ж очі свої, нікого вони вже не бачили, окрім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, заповів їм Ісус, наказавши: "Нікому не розповідайте про це видіння аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих" (Мт. 17,3-9). Апостоли мовчали і нікому нічого не розказали, що бачили. У словах Петра "Господи, добре нам тут бути..." апостоли на хвилину відчули насолоду Царства Небесного, яке Бог приготував тим, хто любить Його. Прийде час, коли Господь Ісус знову з'явиться в славі, в якій Він тоді з'явися Своїм учням.
Чому Ісус Христос тільки цим трьом учням показав славу Cвого Божества? На думку св. Івана Дамаскина, Христос узяв зі собою Петра, щоб той, що прилюдно визнав Христове Божество, почув потвердження свого визнання і від Небесного Отця. Господь узяв на гору Фавор Якова, бо він мав бути першим єпископом Єрусалима і першим з апостолів мав віддати своє життя за Христа. Вкінці Спаситель зробив свідком Своєї переміни й апостола Івана, бо той був Його улюбленим учнем. Збагнувши Христове Божество на Фаворі, опісля він у своєму Євангелії писав: "Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог" (Ів. 1,1). Всі три апостоли, свідки Христової слави на Фаворі, будуть опісля свідками і Його агонії в Оливнім саду. Як глибоко Христова переміна записалася у їхніх серцях, пізнати з того, що вони про неї писали після багатьох років.
Свято Преображення Господнє належить до великих дванадесятих свят нашої Церкви. Воно має один день перед і сім днів після празництва. Це свято припадає на час, коли достигають плоди землі. З найдавніших часів у Східній Церкві того дня на подяку Богові благословляють первоплоди. Цей звичай перейняла християнська Церква від Старого Завіту, який приписував приносити перші плоди до Господнього Храму. У книзі "Вихід" читаємо: "Щонайкраще з первоплоду землі твоєї приноситимеш у дім Господа, Бога Твого" (ПОДАТИ ПОСИЛАННЯ НА ЦИТАТУ). "Як увійдете в землю, що оце хочу вам дати, - сказано в книзі Левіт, - і там жатимете жниво, то принесете сніп, первоплід ваших жнив, священникові" (ПОДАТИ ПОСИЛАННЯ НА ЦИТАТУ). Благословляти в церкві первоплоди приписують апостольські правила з кінця ІІІ століття. В апостольських постановах IV ст. є молитва на освячення первоплодів. Шостий Вселенський Собор 691 р. постановив благословляти первоплоди винограду і пшениці(ПОДАТИ ПОСИЛАННЯ). Колись правовірні люди до цього дня не їли садовини, бо це вважалось гріхом. Повернувшись із церкви, родина сідала за стіл і обідала: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблучним вином, щоб садовина росла.
Отже, своїм славним Преображенням Христос поставив на шляху життя людського один з тих світлих маяків, що на них завжди повинні ми дивитись, їх завжди повинні триматись, щоб не заплутатись в дорогах цього життя. Христос часто називає себе Сином Людським, і як Син Людський Він показує нам і шляхи до спасіння, доступні всякій людині. Коли ми бачимо, що лице Христове в час Преображення на Фаворі стало ясне, як сонце, пам'ятаймо і ніколи не забувай, що й лице кожного із нас повинно завжди сяяти світлом чистоти, любові, милосердя, не закриватись хмарами гніву, гордості, жорстокості, бо лице людини завжди є дзеркалом душі. Лице душогубця Каїна було таке страшне, що всі втікали від нього. Лице людини жорстокої, що душа її повна лукавства, неправди, хоч би як сяяло земним задоволенням, не приваблює до себе, крізь нього пробивається темрява душі. Одежа Христова стала білою, як сніг, чи, як образно висловлюється єв. Марко, такою, що ніхто на землі не зможе її так вибілити (Мк. 9,3). Пильнуймо і ми, щоби одежа наших душ, наші вчинки були завжди щирі, чисті, правдиві, пройняті сяйвом заповітів Христових. Благаймо Христа, щоб Він просвітив одежу душ наших, зробив її білішою від снігу, щоб не було на ній жодної плями та гріховного бруду. Амінь.
митр. прот. Михайло Зубкович (Стрийщина)