Проповідь в X неділю по св. П'ятидесятниці


"Господи, помилуй сина мого

Ісус Христос хотів одного разу виявити апостолам свою божу славу. Взяв з собою трьох: Петра, Якова і Івана, пішов з ними на гору, де звик було часто молитися, і тут перед їх очима преобразився: Його одяг став білим як сніг, а лице ясне мов сонце. Інші ученики залишилися тим часом під горою. Коли повернувся назад, застав тут вже чоловіка, що привів хворого сина і просив для нього здоров'я. Той син був біснуватий. Щомісяця на новий місяць кидався то у вогонь, то в воду і дуже мучився. Ісус Христос зглянувся на прохання батька і одним словом уздоровив хворого. Сам хворий не заслужив собі нічим таку ласку, бо був ще молодий і св. письмо не каже як жив опісля. Але Ісус помилував його для батька. Батько любив свою дитину, дбав про її здоров'я і просив за неї щиро. А щире прохання Бог вислуховує завжди.

Отак повинен дбати кожний батько про своїх дітей. Діти є великим даром неба, бо вони є для родичів насолодою життя, опорою в старості. Вони є частиною нашого духу, ланкою, що з'єднує минуле з майбутнім. Вони є талантом даним нам від Бога, з якого доведеться здати колись рахунок. Звідси випливає, що не лишень діти мають обов'язки щодо родичів, але і родичі мають обов'язки щодо дітей. І як у дітей є тіло і душа, так і обов'язки є одні для їх тіла, а інші для душі.

Щоб дітям забезпечити долю, треба також шанувати майно, не змарнувати його, а ще й додати по змозі. Правда, майже кожний дбає, щоб діти після нього щось мали, щоб не стали жебраками. Цього домагається вже вроджена любов. Але бувають і такі родичі, що бачать лиш себе. "Діти, - кажуть, - не надбали нічого для мене, то яке діло журитися мені ними?" Безбожна бесіда! Діти мають право на майно після своїх родичів і кривдять їх дуже ті, що їм відмовляють у цьому праві. Насправді вбогість сама по собі не є нічим поганим; але все-таки це така квітка, що має в собі і мед і отруту. Хто знає, що діти родичів - недбайків з цієї квітки висмокчуть? Буває, що біда навчить розуму, спонукає до праці і доведе до гаразду. Але буває частіше, що через біду добрі колись діти зіб'ються з дороги, втратять совість, честь, і допустяться всякої погані. А хто відповість за це на страшному суді? Ніхто інший, лиш той, що казав: "діти для мене не постаралися, то й я не маю обов'язку старатися для них". - Тому дбайте, родичі, про хліб для своїх діточок. Шануйте кожну копійку, бо нині часи важкі, а видатки щораз зростають. Ощадливість - це основа добробуту. Якщо маєте після своїх батьків маєток, то старайтеся його подвоїти - як ті добрі євангельські слуги, що доробилися один до п'ятьох талантів ще п'ять, а другий до двох ще два. Коли не маєте після батьків нічого, то придбайте самі хоча б щось, аби прецінь діти мали по вас пам'ятку, аби сказали колись: "І ми мали тата-маму".

А що ж робити, як не можна ніяк лишити дітям майна, якщо чоловік і працює, і заощаджує, а таки нічого доробитися не в силі? Не журіться! Є один маєток, що його кожен може дати дітям, і це добре виховання.

І на цій дорозі житєвій, дорогі брати і сестри, нам прикладом великої любові до Бога і ближніх є життя великомученика і цілителя Пантелеймона, якого світлу пам'ять ми в нинішню неділю вшановуємо. Маючи від Бога дар зцілення хворих, він лікував всіх, хто звертався до нього за допомогою. Він відвідував в тюрмах ув'язнених, особливо християн, якими були переповнені всі вязниці і лікував їхні рани, і немочі.

Святий великомученик і цілитель Пантелеймон навіть перед загрозою смерті не відрікся Христа і не поклонився ідолам, як того хотів імператор Максиміліан. Коли святому великомученику відтяли голову, з рани потекло молоко. Маслина до якої був привязаний святий, в хвилину його смерті покрилась плодами. Слуги великомученика Пантелеймона Лаврентій, Васса і Провіан бачили його страту і чули Голос з Неба. Вони написали історію його життя, страждань і смерті.

В молитвах до святого великомученика Пантелеймона православні християни прибігають з проханням вилікувати рани душі і тіла.

Ім'я святого великомученика і цілителя Пантелеймона призивається при здійсненні таїнств Єлеєосвячення, освячення води і в молитві за немічних.

Отож, брати і сестри, живімо життям у вірі. Господь рясно винагороджує і найменші щирі наші зусилля, тому він люблячий наш Батько, який хоче нам уділити всякого добра. Тоді слова Христові звернені до нас, будуть нам святим благословенням "Благословен Бог наш, що так уподобав. Слава Тобі." Амінь.

прот. Ігор Поливка, Самбірсбкий деканат