ВСЕЧЕСНОМУ СВЯЩЕНСТВУ, ЧЕРНЕЦТВУ ТА ВСІМ ВІРНИМ
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Такими радісними словами ми, християни, вітаємо один одного в ці світлосяйні дні Святої Пасхи. І скільки б разів їх не промовляли, вони щоразу пробуджують у наших віруючих серцях світлу духовну радість, наповнюють християнські душі надією, миром і силою життя. У цих словах – зміст нашої віри, уся міць і напохитність надії, уся глибина любові до Спасителя, Який був за нас розп'ятий і в третій день воскрес.
Христос Воскрес – отже, Він воістину Син Божий, Спаситель світу, Якого багато віків очікували праведники Старого Завіту. Його передбачали в темряві грядущих часів великі старозавітні патріархи; Його бачили у своїх пророчих видіннях Мойсей та Ілля; Його оспівував у своїх псалмах богонатхненний Давид.
Преславне Воскресіння із гробу сталося після суботи, як тільки надходив перший день тижня, що був колись першим днем творіння, тобто неділя. При самому початку дня святі жінки вирушили з дому до гробу Ісусового, як свідчить Євангеліст Марко, «дуже рано» (Мк. 16, 2), і, прийшовши до нього, за словами євангелиста Іоанна, «як було ще темно» (Ін. 20, 1), побачили гріб порожнім і без сторожі.
Як же сталося саме Воскресіння? На це питання міг би відповісти тільки сам Воскреслий Христос. Подібні чудеса – це тайни Усемогутності, тому й відомі одній тільки Премудрості Божій. Що ж до причини Воскресіння, то святі письменники іноді приписують це чудо Богові Отцеві, кажучи, що Ісус Христос устав із гробу славою Отця (Рим. 6, 4), що Бог Отець підняв Його із мертвих (Рим. 8, 11). А інші – самому Воскреслому, стверджуючи, що Він мав владу, як покласти душу Свою, так і знов узяти її (Ін. 10,18). Як Син людський, Спаситель наш міг бути воскрешений тільки всемогутньою силою Божою (2 Кор. 13, 4), а як Син Божий, як предвічне Слово і Творець усього видимого і невидимого, Він воскресив Себе Сам.
При всій внутрішній потаємності своїй чудо Воскресіння виявилося світові найвеличнішим чином. При Воскресінні, як свідчить євангелист Матфей, стався великий землетрус (Мф. 28, 2). При трепетному служінні земних стихій Воскресінню Господа удостоїлися послужити й сили небесні: один із ангелів, «зійшовши із небес» (Мф. 28, 2), відвалив камінь, який закривав вхід у печеру, де було покладене тіло Ісуса. Вигляд ангела, за словами святого Матфея, був як блискавка, а одежа його була білою, як сніг (Мф. 28, 3). Вартові при цьому стали, за виразом євангелиста, як мертві (Мф. 28, 4). Вся безстрашність римського воїна зійшла нанівець від самої присутності істоти вищої, бо зовсім не видно, щоби небесний вісник щось говорив воїнам. Він тільки відвалив камінь від входу в гріб «і сів на ньому» (Мф. 28, 2). Але цим свідченням було все сказано, тому воїни, як тільки дозволила їм, вертаючись, свідомість і сила, негайно пішли від гробу з вісткою найстрашнішою для ворогів і вбивць Ісуса.
А яким же було перше явлення Воскреслого Господа? Він, по своєму Воскресінню, почав воскресати віру серед Його послідовників, перших християн. Потрібно зауважити, що святі жінки, які були при тому, коли Йосиф із Никодимом звершували похорон Господа, вирішили намастити тіло Його миром. Ледве тільки минув спокій суботи, що перешкоджав здійснити святий намір, ще вдосвіта вирушили до гробу із пахощами. Вони боялися одного: хто відвалить камінь від дверей гробу, бо він був дуже великий (Мк. 16, 3-4). Проте цей страх не завадив щирості Марії Магдалини випередити всіх інших супутниць і прийти раніше за них у сад. Як же здивувалася свята жінка, коли не побачила ні каменя на вході печери, ні Тіла в печері. У розгубленості почуттів, не думаючи про своїх супутниць, Марія відразу побігла до Петра та Іоанна. «Взяли Господа з гробу», – голосила безутішна апостолам, – «І не знаю, де поклали Його» (Ін. 20, 2). Та Петро з Іоанном знали не більше за неї, куди поділося Пречисте Тіло Спасителя. Тож замість відповіді, супроводжувані Марією, самі поспішили до гробу, щоб з'ясувати таємницю. Але свята таємниця була тимчасово розгадана іншими. Решта жінок, прийшовши слідом за Магдалиною в сад, так само не знайшли там ні каменя при вході в печеру, ані Тіла в гробі. Але замість того, вони незабаром побачили двох юнаків у блискучих одежах – небесних вісників, які вивели їх із вагань і страху, оголосивши, що тепер уже час не печалі, смутку й сумнівів, а радості, бо похований Спаситель воскрес згідно з його пророченням і з'явиться послідовникам своїм у Галилеї, а тому їм треба якнайшвидше вертатися і розповісти про це всім учням Ісусовим (Лк. 24, 2-9). Двоє з них, учні Петро з Іоанном, були тепер неподалік від саду, коли святі жінки виходили з нього. Але для апостолів час радості і блаженства ще не настав. Замість ангелів, яких бачили жінки, вони знайшли в гробі похоронну одежу Воскреслого Спасителя. І, не побачивши вже нікого в саду, повернулися назад – Іоанн з вірою, а Петро з подивом і надією (Ін 20, 3-9).
Дорогі брати і сестри!
Сьогодні і ми покликані жити вірою Іоанна, надією Петра та ревністю мироносиць. Ми покликані будувати духовно-моральне життя, утверджене в християнських чеснотах, у відповідальності за державу, у підтримці захисників і захисниць. Особливо в цей непростий час випробувань для нашої Батьківщини свідчимо свою віру не лише словами, але й самовідданою працею, жертовністю, єдністю та любов’ю.
Розуміючи своє християнське й національне покликання, ми доводимо, що справді віруємо у Воскреслого Христа і що Його радість є радістю нашого майбутнього воскресіння та вічного життя в нескінченному дні Його Царства.
Щиро вітаю всечесних отців, монахів і монахинь, керівників обласної та районних державних адміністрацій, представників органів місцевого самоврядування, територіальних громад, наших славних захисників і захисниць, волонтерів, капеланів, медичних працівників, усіх братів і сестер.
Вітаю вас і ваші родини зі світлим Христовим Воскресінням!
Бажаю духовної радості, міцного здоров'я та добробуту, а нашій Україні і всім українцям перемоги, миру та відновлення.
Нехай благословення Воскреслого Господа завжди перебуває з усіма нами.
Спокійних і щасливих свят.
ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
Високопреосвященніший МАКАРІЙ,
Митрополит Львівський
УПЦ (ПЦУ)
ПАСХА ХРИСТОВА 2026 РОКУ БОЖОГО
м. ЛЬВІВ
