Дорогі брати й сестри!
В цей доленосний для нашої Батьківщини час, ми, делегати 5 Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви, - архієреї, священики, ченці та віряни, з усією відповідальністю стверджуємо, що наша Церква, яка починала рух за автокефалію українського православ’я ще на початку минулого століття і пронесла прапор боротьби з гідністю до наших днів, твердо й непохитно стоїть на засадах державної незалежності України. Український народ, який має багатосотлітню історію свого неухильного розвитку, має цілковите право на самостійне державницьке буття, яке хоче шляхом війни обірвати російський агресор. Кремль розігрує свою імперську карту в Україні з допомогою зброї, а також ідеології - розбурхуючи антагонізм між Сходом і Заходом, а ще й релігії в особі УПЦ в єднанні з Московською патріархією. Крім того, активно використовує засоби масової інформації, особливо Інтернет.
Наш народ намагаються розсварити, щоб розділити, позбавити майбутнього, власної історії, культури, утримати українське православ’я в сфері свого імперського впливу, адже на сьогодні це чи не єдина сила, з допомогою якої ще можна розхитати ту єдність, що склалася на грунті захисту рідної землі від ворога.
Але з цієї, далеко не простої ситуації, намагаються скористатися й деякі політики та очільники певних церковних структур, настійливо просуваючи, на перший погляд, доленосну ідею об’єднання українського православ’я в єдину Помісну Церкву, а насправді більше домагаючись здійснення власних амбіцій. Вони залучають до боротьби проти УАПЦ відомих політиків, діячів культури, релігійних експертів, соціологів, взагалі впливових осіб, використовують свій вплив в органах державної влади, їм легко донести до вас свою думку на сторінках газет та в мережі Інтернет, де вони також мають своїх людей. Знову гроші вирішують все. Ми ж - Церква народна і перебуваємо в такому ж становищі, як і більшість із вас. Ми так само виживаємо, як виживає простий народ. Нам важко. Нам неймовірно важко. Але ми усвідомлюємо те, як тяжко живеться вам. І тому сподіваємося, що й ви зрозумієте нас.
Українська Автокефальна Православна Церква в історичному дискурсі завжди була духовною основою як національних визвольних змагань, так і державної незалежності. Саме тому більшовицька влада з винятковою жорстокістю розправлялася з нашою Церквою в 20-40 роках минулого століття. Комуністична влада завжди вважала УАПЦ своїм ідейним ворогом, адже чудово розуміла, що доки в Україні діятиме незалежна Церква, доти в серцях мільйонів українців існуватиме бажання жити в незалежній державі.
Нашу Церкву звинувачують у тому, що вона начебто стоїть осторонь складних процесів, що відбуваються на теренах Вітчизни. Та всім відома не тільки тверда позиція УАПЦ в питаннях підтримки національно-демократичних перетворень в Україні, розпочатих Майданом 2013-14 років, а й активна участь у підтримці захисників Вітчизни молитвою, капеланським служінням у військах, фінансовим та матеріальним забезпеченням. Українська Автокефальна Православна Церква в усі часи жила життям українського народу, органічною частиною якого вона є.
Тому, коли вже поспіль багатьох років звучать звинувачення на адресу нашої Церкви ледь не в співпраці з кремлівським режимом, з яким вона боролася завжди й з рецидивами якого бореться й нині, це ображає всіх нас. Адже це відверта неправда, що межує з наклепництвом, яке спрямоване зацікавленими особами й силами на знищення української за духом Церкви-Мучениці, що першою, ще на початку 20-го століття, стала на шлях визволення українців із Московського духовного ярма й понесла на цьому шляху тяжкі криваві втрати. Її двічі знищувала комуністична влада в 20-40 роках минулого століття, а також уже в незалежній Україні в 1992 році, коли з допомогою тиску тодішньої посткомуністичної влади на парафії та священство, шляхом обману з більшої частини УАПЦ було створено УПЦ Київський Патріархат, який нині намагається привласнити столітню мученицьку історію нашої Церкви та опорочити її діяльність в суверенній Україні. Нам прикро, що багато із вас вірять всіляким інсинуаціям, а не правді.
Не вдаючись у подробиці трагічних для нашої Церкви років першої половини дев’яностих, зазначимо, що вона вистояла, бо на те була воля Божа і народу. І на сьогодні Українська Автокефальна Православна Церква є третьою за чисельністю православною юрисдикцією в Україні. Нині наша Церква об’єднує переважно ті громади, з яких наприкінці 80-х років минулого століття, ще в підрадянській Україні, розпочинався рух за церковну незалежність. УАПЦ завжди була з українським народом в його святій боротьбі за волю й державність. Не стоїть вона осторонь і сучасних визвольних змагань.
Святі отці вчать, що Церква Христова є кораблем спасіння людських душ, а не політичним майданчиком для задоволення потреб тієї чи іншої політичної сили, яка з добрими чи не добрими намірами намагається використати Церкву в своїх цілях. Тим паче, що будь-яку православну юрисдикцію складають люди різних національностей і політичних поглядів. В той же час, Церква в Україні, в силу історичних реалій, повинна відповідати й національним критеріям народу, на теренах якого звершується її спасительна місія, але на основі канонічних критеріїв свого церковного організму.
Ми твердо стоїмо на цих принципах і відступатися від них не маємо наміру.
Слід також зазначити, що наріжним каменем у священній будівлі Церкви Христової є Сам Господь, а не людина, якою б авторитетною вона не була.
Так само, як молоде вино не заливають у старі міхи. Будь-яка схема об’єднання Церков не спрацює, якщо наріжним каменем у будівлю об’єднаної Церкви закладатимуть одну з існуючих Церков, хоч би її й очолював авторитетний ієрарх. А ще більше грубе спонукання до об’єднання в одну Церкву силою, обманом та шантажем певних посадовців, що останнім часом набирає обертів. Та наша Церква-Мучениця в своїй історії проходила й страшніші випробування, але вистояла. Вистоїть вона й нині. З вашою, дорогі брати і сестри, допомогою.
Ми не розділяємо українців на своїх і чужих, бо всі ми єдине ціле - український народ. В наших храмах, у виступах у ЗМІ представників Церкви та віруючих, ви не почуєте й не прочитаєте слів неприязні до вірних інших конфесій, архієреїв чи Предстоятелів, тим паче, нагнітання ненависті й протистояння.
Ми - мирна Церква, адже Христос сказав: «Мир даю вам». І тільки з миром в душі й правдивою братерською любов’ю в серці, над вихованням чого всім конфесіям слід наполегливо працювати не один рік, ми зробимо у визначений Господом час, який так чи інакше настане, братерський крок один одному на зустріч і обнімемося як брати однієї країни, однієї нації, однієї віри й однієї Церкви.
Нехай же Господь і Бог наш Ісус Христос благословляє й допомагає нам усім звершувати свій особливий подвиг на цьому благословенному шляху!
Слава Господу нашому Ісусу Христу!
Слава Україні! Слава героям!
