За тридцять років ми зберегли основні ідеї засновників часопису


Юрій Федів, газета "Успенська Вежа", № 2/2021

Місійна праця, яка полягала на початку 1990-х років в інформуванні суспільства про життя Української Церкви в умовах, коли України ще не було, сформувала виклик проти себе політичних сил, які стояли на заваді розбудови незалежності нашої держави.

Українська Автокефальна Православна Церква, яка відродилася втретє 19 серпня 1989 р. зустрілася із проблемою браку інформації про неї, особливо це відчувалося в Галичині, з якої й почали формуватися перші громади і єпархії.

 По-перше, у 1700 р. Львівська єпархія перейшла в унію, православ’я було заборонене, а наміри повернутися до віри прабатьків розцінювалося як втручання Московського царства. Це стало основною проблемою, з якою зустрілися галичани.

 По-друге, радянський режим у 1939, а пізніше з 1945 р. приніс на Західну Україну терор, репресії, депортації та російську модель православ’я. Це ототожнювало відроджену УАПЦ із церквою-окупантом.

По-третє, бідність і зубожіння духовенства за часів Радянського Союзу звертали увагу людей до центрів із потужним фінансовим ресурсом, які перекупляв священство, фінансувли відбудови й ремонти культових споруд, для заснування преси виділялися гранди. Це все породжувало престиж окремих конфесій із духовним центром не в Києві.

У яких умовах, в яких відроджувалася УАПЦ на Західній Україні, звідки йшов процес розбудови у практично духовно спустошену Велику Україну, зародилося й просвітницьке видання «Успенська вежа», що разом з «Нашою Вірою» (гол. ред. Євген Сверстюк) стали  єдиними часописами, які інформували суспільство про життя, розвиток та основні тенденції УАПЦ.   

Ідея створення культурно-релігійного мирянського часопису, який би безпосередньо не залежав від церковної ієрархії, належала п. Святославу Яремі і Богдану Рожаку. Ці люди  ініціювали відродження Ставропігійного Братства та УАПЦ у 1989 р. Назву також вибрали невипадково, бо саме з Успенської вежі завжди була змога побачити місто і його околиці, оборонити від зайд своє, рідне. Саме ця ідея в багатьох випадках виправдовувала себе, бо досить часто було розміщено матеріали, які не були до вподоби ієрархії.

Споглядаючи відстань 30 років, аналізуємо виклики, з якими зустрічалася редакція й Львівське ставропігійне братство св. ап. Андрія Первозваного, починаючи від відсутності коштів у кризові 1996-1998 рр., закінчуючи блокуванням розповсюдження навіть сьогодні.

Проте відчуваємо підтримку наших друзів-священиків в Україні та діаспорі, завдяки яким працюємо та розвиваємося; маємо добру команду, яка в злагоді та любові готує щомісячникі сприяє передплаті та поширенню друкованого слова.

Завдяки цьому часопису суспільство дізнається про основні засади УАПЦ, про її мученицьку історію.

Газета протягом тридцяти років виконує певні місії у суспільстві:

ü  Інформаційну:  систематично інформувала про життя УАПЦ з 1989 по 2018 рр. виключно  «Успенська Вежа».

ü  Об’єднавчу: Братство розміщувало на шпальтах послання та звернення Вселенського Патріярха Варфоломія, інформацію про життя Вселенської Патріярхії, таким чином сприяло єднанню українського суспільства з Константинополем.

ü  Просвітницьку: газета знайомила читачів із основними тенденціями розвитку, з історією мучеництва УАПЦ, яким Церква загалом заплатила за місію просвітництва в українському суспільстві. На сторінках часопису завдяки копіткій праці Івана Петріва вперше було опубліковано життєпис новомучеників українських (біографії замордованих єпископів І-го відродження).

ü  Навчальну: було вперше подано історію усіх Помісних православних церков (о. Ігор Бурмило), публікувалися матеріали львівських та харківських істориків про найвідоміші святині України та Закерзоння (проф. Микола Бандрівський, науковці Андрій Павлишин, Андрій Стасюк).

ü  Пастирську: розміщувалися статті духовної тематики, які формували християнське мислення, духовно збагачували суспільство (о. Василь Луцишин, о. Євген Толочкевич, о. Валерій Копійка, о. Тарас Бецель, о. Іван Полежака та ін.)

ü  Культурно-освітню: наукові статті про видатних композиторів, науковців, які своє життя присвятили Церкві, аналіз їхньої спадщини досконало готували Ніна Немировська, Оксана Захарчук та ін..  

 Незважаючи на те, що «Успенська Вежа»  не мала за всю історію спонсорів та зовнішньої фінансової підтримки,  була основним інформаційним вісником в УАПЦ для Патріярха Димитрія (1993-2000 рр.) та Митрополита Макарія (2014-2018 рр.). Для майбутніх дослідників газета стане цінним джерелом вивчення Послань та відкритих листів, які були і закликом, і водночас батьківським повчанням, а також основним документом життя УАПЦ.

Велику лепту у розвиток газети і її збереження вклали редактори Святослав Ярема, Роман Мисаковець, Андрій Юраш, Павло Шеприкевич, о. Йосиф Богдан, Олег Пендерецький, Марія Горбаль та незамінна Віра-Марія Маркович.

У 2019 р. помінялася редакційна колегія, прийшли молоді фахові журналісти, які наше Братство й «Успенську Вежу» знають понад 10 років. Публікація живих матеріалів, які формуються при спілкуванні із духовенством та культурними діячами, пошук цікавих форм подачі церковного матеріалу формують позитивний характер газети. Редактор Тарас Вархоляк зумів поєднати надбання редколегії та втілити нові віяння, що в сучасному суспільстві необхідні неабияк.

Пройшовши значний відтинок часу, газета «Успенська Вежа» подолала безліч перепон, притримуючись основних принципів, визначених у 1991 р. Цей часопис сміло можна назвати «маленьким чудом», бо саме завдяки жертовній праці членів Братства видання святкує тридцятиріччя.  І найбільшою подякою за працю редакції висловив Вселенський Патріярх Варфоломій у жовтні 2020 р., зокрема в листі із Вселенської Патріярхії було сказано: «Цінуємо такі ініціативи, а саме переклад й популяризацію патріарших енциклік та послань українською мовою, оскільки це ще більше зміцнює цінні стосунки між Церквою-Матір’ю та Її духовною дочкою – Україною».