Газета "Успенська вежа", № 5, 2020 Розмовляла доцент кафедри української преси ЛНУ імені Івана Франка Тетяна СЛОТЮК із настоятелем парафії Холмської Ікони Божої Матері, що на вулиці Харківській у м. Львові о. Михайлом Савкою
«Духівнику важливо не так навчати, як давати поштовх»
- Якими якостями має володіти духівник?
- Перш за все – благодать від Бога, харизма, лідерські якості і досвід. Також важливо, щоб слова, проповідь священника, не розходилися з ділами. Як обирають спортсмени тренерів? Дивляться на їхні заслуги, досягнення, результати, вміння працювати із недосвідченими спортсменами й передавати свої знання. Йдуть до таких наставників і запитують, як їм це вдалося, бо теж хочуть працювати у цій сфері. Духівник – це духовний тренер і наставник людини.
- Чого має навчити духівник своїх підопічних?
- Думаю, що про навчання не зовсім правильно говорити. Адже для кожної людини життєва мета – шукати, дійти до Бога, знайти Його. Священник навчає на проповідях, може дати пораду з особистого досвіду, коли це доречно. Тому священнику-духівнику вартує найперше не так навчати, як не заважати людині рухатися у правильному напрямку, а при можливості настановляти і давати поштовх до певних рішень, але не вчити.
- У випадку життєвих негараздів і моральних випробувань може духівник спонукати до певних дій?
- Якщо він впевнений, що це приведе до добрих наслідків, то, думаю, що може. Роль духівника, здебільшого полягає у тому, щоб бути порадником, тим, хто підтримає, підставить своє плече, зрозуміє і не осудить. Спонукання можливе, але рішення приймає сама людина, бо це її відповідальність і особисте життя. І навіть найбільш любляча мама, яка безмірно віддає любов своїй дитині, леліє, оберігає, але все одно мусить її відпустити, щоб та зробила перший крок, навіть якщо вона впаде і боляче вдариться. По-іншому, мама не навчить своє чадо. Є певні моменти допомоги, але відповідальність за прийняті рішення має бути за людиною.
- Духівник може замінити людині, яка перебуває у важкому душевному стані, психолога чи психотерапевта?
Це досить схожі напрямки, тому цілком може замінити, проте в духівника є суттєва перевага – дана Богом влада відпускати гріхи. Психолог може вислухати, порадити, вказати на хибні вчинки, але у нього немає можливості залікувати душевну рану. У священників, духівників є така можливість.
- Чи може духівник допомогти людині знайти шлях виходу з депресивних, складних душевних станів?
- Якщо це справжній духівник, який володіє певними знаннями, який пройшов складний життєвий шлях, має досвід у такому питанні і може допомогти, то звичайно. Але часто священник опиняється в ситуації, коли не знає, що порадити людині у конкретному випадкові. І не завжди поради навіть з погляду свого життєвого досвіду будуть доречними, бо кожна людина – це індивідуальність, особистість зі своїм світоглядом, життям, досвідом і середовищем.
- Що робити зараз в умовах карантину людині, яка потребує сповіді, духовної розради?
- Більшість парафіян, які часто сповідаються, вже мають своїх сповідників, можуть подзвонити своєму священнику, написати у соцмережах, поспілкуватися усіма доступними віддаленими способами та й до церкви можуть прийти, бо вона відкрита завжди. І навіть у час карантину, з дотриманням усіх санітарно-гігієнічних норм, можна посповідатися і причаститися, якщо людина відчуває у цьому гостру потребу.
«Сповідь і питання духовного наставництва потрібно розмежовувати»
- Як у час пандемії коронавірусу знайти свого духівника, коли багатьом людям складно адаптуватися до нових умов життя, віддаленої роботи, порозумітися у стосунках?
- Якщо хтось тільки зараз вирішив шукати себе, свій шлях, духовного наставника, то це складно. Але можна знайти номер телефону священника чи спробувати поспілкуватися з ним у Інтернеті, задати декілька питань, які хвилюють. Для цього потрібна сміливість, а ми часто боїмося робити кроки назустріч іншому, відкриватися. Це навіть такий інтимний момент – оголити свою душу перед чужою людиною.
Ми часто уповаємо на Божу допомогу, але Він допомагає тим, хто щось робить.
- У яких випадках варто звертатися до духівника, священника, а коли слід самотужки долати життєві труднощі?
- Варто звертатися завжди, але особливо у ті моменти, коли зайшов у глухий кут і не бачиш правильного рішення. А загалом, у будь-який час, коли є відчуття внутрішнього браку душевної розмови та розради, сповіді, причастя. Не зайвим буде послухати альтернативну думку щодо своєї проблеми і, можливо, вдасться знайти вихід із складної ситуації. Єдине, варто пам’ятати, що священник нічого за людину не зробить і не вирішить самотужки, а лише допоможе й підкаже один із варіантів можливого вирішення наболілої проблеми. А вже кожен самостійно приймає рішення й несе відповідальність за наслідки.
- Чим розмова з духівником відрізняється від сповіді?
- Це питання потрібно розмежовувати – сповідь і питання духовного наставництва. Священники – теж люди і, напевно, найбільша проблема у питанні духовних наставників – це гордість. Людина довіряє своє духовне життя, а це відчуття певної влади, бо керуєш чиїмись думками, радиш робити так, а не інакше.
Сповідь – це таїнство, де відбувається прощення гріхів, коли сповідник залишає тягар гріховний і відчуває полегшення й чистоту душевну. Можна і на сповіді поговорити і ця розмова нічим не буде відрізнятися від спілкування з духівником. Але на сповіді священник читає розрішальну молитву і відбувається прощення гріхів.
При розмові ми можемо обмінюватися різною інформацією, радити, поспівчувати чи, навпаки, порадіти. Таке спілкування може змінити душевний лад, покращити настрій і після церкви в людини з’являється натхнення творити добрі справи.
- Як діяльність духовного наставника відрізняється у різних церквах?
- Думаю, що навіть у одній церкві діяльність духовного наставника буде відрізнятися від інших священнослужителів цієї ж церкви, парафії, не кажучи вже про різні конфесії. Все залежить від самих людей, характеру священника та власного життєвого досвіду й світогляду.
